Знецінення сум виплат у зв’язку з інфляцією: позиція ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув скаргу № 8469/12 and 14040/12, записану як АЛП проти Туреччини.

Обставини справи

Справа стосувалася стверджуваного порушення прав заявників на доступ до суду у зв’язку із процесуальними обмеженнями, що унеможливлювали внесення змін до своїх вимог в рамках адміністративних проваджень та знецінення у зв’язку із інфляцією сум, присуджених їм по завершенню розгляду цих справ судами.

8 січня 1997 року Ф. А., мати першого та другого заявників і дружина третього заявника, загинула в результаті зіткнення пасажирського потягу з її автомобілем. 28 травня 1997 року заявники, зберігаючи своє право на збільшення у встановленому порядку сум своїх вимог, звернулись із позовами про відшкодування шкоди до Генерального управління державних залізничних доріг та Муніципалітету до цивільного суду загальної юрисдикції. В межах судового розгляду цивільний суд вирішив призначити експертизу для визначення розміру завданої шкоди заявникам і ступеня вини муніципалітету в ДТП.

У невстановлену дату експерт надав свої висновки та оцінку майнової шкоди, заподіяної заявникам, до Цивільного суду. Відповідно до експертних висновків ступінь вини Муніципалітету та Управління в ДТП складав 25 %. 29 квітня 1999 року заявники подали заяви про зміну своїх позовних вимог до Цивільного суду, у яких просили збільшити суми своїх первісних позовів у світлі експертних висновків. 15 червня 1999 року Цивільний суд об’єднав ці позови та відхилив їх з підстав відсутності юрисдикції, вказавши, що розгляд їхніх справ належить до компетенції адміністративних судів.

Надалі, 15 вересня 1999 року, заявники, зберігаючи своє право на збільшення своїх позовних вимог, подали позови про відшкодування шкоди до адміністративного суду Анкари, вимагаючи компенсацію майнової шкоди в розмірі 1 151 250 000 старих турецьких лір та 850 000 000 старих турецьких лір компенсації моральної шкоди з відсотками, розрахованими з дати ДТП. У межах цього провадження суд вирішив призначити експертизу для визначення точної суми майнової шкоди, що була завдана заявникам. Висновок експерта було подано 17 липня 2007 року, за яким суму майнової шкоди було оцінено в 37 755,55 нових турецьких лір. Ушкодження, завдані автомобілю, були оцінені в 265 нових турецьких лір.

Заявники не подавали клопотання до суду про збільшення сум своїх первісних позовних вимог у світлі цього висновку. Рішенням від 27 лютого 2008 року адміністративний суд Анкари присудив заявникам суми за первісними позовами, а саме 1115 лір компенсації майнової шкоди, 31,25 лір компенсації заподіяної автомобілю шкоди та 850 лір компенсації моральної шкоди (загалом еквівалентно 1131 євро на час подій). Суд також зауважив, що вимога стосовно відсотків є застосовною з дати відкриття провадження у справі Цивільним судом – 28 травня 1997 року. Заявники оскаржили це рішення, зазначивши, що вони не мали змоги змінити суми своїх позовних вимог у світлі розрахунків експерта, призначеного судом у межах проваджень, оскільки застосовний закон не дозволяв їм це зробити. Верховний адміністративний суд відхилив скаргу заявників та підтримав рішення суду першої інстанції.

22 червня 2011 року рішення суду першої інстанції набрало законної сили, однак і досі присуджені заявникам суми компенсацій не були виплачені.

Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності). Відтак суд ухвалив відшкодувати Туреччиною заявнику двадцять тисяч євро матеріальної шкоди та чотири тисячі євро за моральну шкоду.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що питання визнання та скасування батьківства не мають строків давності.

Також ЄСПЛ роз’яснив, у якій мірі кандидати на держслужбу можуть критикувати майбутнього роботодавця.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.