Відступлення від рівності часток подружжя при поділі майна: практика ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 448/1722/16-ц та встановив, що проживання дітей з одним із подружжя само по собі не є підставою для збільшення частки у майні одного з подружжя.

Обставини справи

Громадянка України звернулася до суду з позовом до особи_2 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням суду розірвано. Від шлюбу у них є дві неповнолітні доньки.

До об’єктів права спільної сумісної власності подружжя, які підлягають поділу, належить таке майно: житловий будинок з надвірними спорудами, автомобіль, диван-куток, меблевий гарнітур (стінка), столик журнальний, шафа прихожа.

Вважає, що вказане майно необхідно поділити між сторонами, відступивши від засад рівності часток подружжя, на об’єкти спільної сумісної власності, та визнати за нею право власності на спірний житловий будинок, а за відповідачем – право власності на зазначений автомобіль, а також диван-куток, меблевий гарнітур (стінку), столик журнальний, шафу-прихожу.

В обґрунтування відступу від засад рівності часток подружжя позивач посилалася на те, що вона довгий час перебувала на заробітках у Греції і за зароблені нею гроші, які вона висилала чоловіку, останнім у 2002 році і придбаний спірний житловий будинок. У свою чергу, відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, а зароблені ним гроші витрачав на власні потреби. Відповідач внаслідок своєї бездіяльності та безхазяйності довів згаданий будинок до часткового знищення, і після свого повернення в Україну вона здійснила його ремонт, на що витратила багато часу та коштів.

Особа_2 подав до суду зустрічний позов до особи_1 про поділ майна подружжя, в якому посилався на те, що впродовж усього часу перебування дружини за кордоном він працював, слідкував за домашнім господарством, виховував доньок, у спірному будинку сам зробив ремонт.

Після виїзду дружини за кордон він також доглядав і тещу (маму дружини), до її смерті. Після придбання ним житлового будинку він власними силами за допомогою майстрів здійснив добудову до цього будинку та облаштував окрему кухню, якої не було.

З урахуванням наведених обставин, просив суд визнати за ним та особою_1 право власності на ½ частини спірного житлового будинку з надвірними спорудами за кожним.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області первісний позов задоволено частково, а зустрічний позов задоволено повністю. Здійснено поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя особи_1 та особи_2, у такому порядку: визнано за особою_1 право власності на ½ частини житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, визнано за особою_2 право власності на ½ частини житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами. У задоволенні інших позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і інші обставини.

Встановивши, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами придбаний сторонами у період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, та враховуючи те, що позивач не надала належних доказів на підтвердження того, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї та ухилявся від участі в утриманні дітей, суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені норми СК України та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Враховуючи, що сторони не бажали виділення спірного автомобіля, іншого нерухомого майна за собою та отримання грошової компенсації іншим з подружжя, суди дійшли обґрунтованого висновку про залишення вказаного майна у спільній сумісній власності сторін без його реального поділу в натурі.

Також ВС підкреслив, що проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.  Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного будинку, позивачем не доведено.

Верховний Суд вважає, що позбавлення відповідача права власності на спірний будинок за умови відсутності в останнього іншого житла буде становити для нього надмірний тягар, неспіврозмірний із переслідуваною законною метою, та не є необхідним у демократичному суспільстві.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що поділ спільного нерухомого майна подружжя повинен бути доведений нотаріально посвідченою угодою, а не угодою, укладеною у простій письмовій формі.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.