Голова Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів, член Комісії з питань правової реформи при Президентові України Олександр Пасенюк звернувся з листом до Голови Вищої ради правосуддя Андрія Овсієнка щодо розділу ІІІ проекту Антикорупційної стратегії, підготовленої НАЗК:
«Шановний Андріє Анатолійовичу!
Дякую за залучення до фахової дискусії щодо проекту Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки, підготовленої НАЗК, зокрема розділу ІІІ щодо запобігання корупції у сфері судочинства.
Судова реформа в Україні триває майже 30 років, а останні 20 років відбувається системна дискредитація судової влади, яка зростає у геометричній прогресії, що викликає сумнів у ефективності останніх реформаторських кроків. Особливо небезпечним є те, що руйнуються стабільні інститути судової влади замість вжиття заходів щодо підвищення ефективності їх роботи, побудови нових інститутів, яких вимагає сьогодення (за деякими позитивними виключеннями: запровадження апеляційного перегляду справ, ліквідація перегляду справ у порядку нагляду, створення системи адміністративних судів і запровадження адміністративного судочинства тощо).
Наприкінці 2019 – на початку 2020 років в Україні був проведений черговий етап судової реформи. Так, 16 жовтня 2019 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування», а 15 січня 2020 року – Закон України про внесення змін до процесуальних кодексів щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку цивільних, господарських і адміністративних справ.
Зазначеними законами були внесені істотні зміни як в організацію судової влади в Україні, так і у процес здійснення правосуддя.
Значна частина новацій, викладених у цих законах, стала предметом обґрунтованої критики з боку суддівського корпусу, науковців, практикуючих юристів (адвокатів), а також вітчизняних і зарубіжних правозахисних інституцій. Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18 лютого 2020 року вказав на низку норм означених законів, а також деяких попередніх, які суперечать Конституції України.
Врешті-решт і Парламент визнав свої помилки, приводячи положення законодавства у відповідність до цього Рішення КСУ, приймаючи нові законодавчі акти (закон від 4 червня 2020 року) і пропонуючи до прийняття у сесійній залі нових законопроектів щодо реформування судового устрою і статусу суддів, виправлення реформаторських помилок минулої влади. Однак, реформування судоустрою і процесуального законодавства шляхом «спроб та помилок» призводить до багатьох негативних наслідків, які порушують право пересічного громадянина на доступ до правосуддя.
Тому основу подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні повинна становити Концепція першочергових заходів, яка б увібрала в себе узагальнення вітчизняного досвіду реформування у цій сфері за останні 28 років, передбачила необхідність зміни акцентів такого реформування у зв’язку з нагальною потребою якнайшвидшого забезпечення приведення всього масиву означеного законодавства у відповідність до Конституції України.
Тому викликає здивування позиція НАЗК, після вивчення розділу ІІІ проекту Антикорупційної стратегії, в якому пропонуються напрями законодавчих заходів у сфері судоустрою, статусу суддів і суддівського врядування. Конституція України і чинне законодавство не надають НАЗК право визначати організаційні засади судової влади, питання щодо проходження кар’єри судді (в тому числі й після виходу у відставку), наповнення процесуального законодавства тощо. Це відверте втручання у роботу інституцій судової влади, порушення конституційного принципу розподілу влад.
Проект Антикорупційної стратегії, зокрема розділ ІІІ, розроблений без аналізу щодо стану корупції в судовій системі, а така інформація повинна бути в НАЗК. Твердження про високий ступінь недовіри до судової влади і органів суддівського врядування не підтверджується реальними дослідженнями, зокрема судовою статистикою. А в цілому Проект Антикорупційної стратегії носить декларативний характер, що викликає сумніви його реального втілення в життя.
Деякі пропозиції НАЗК, наприклад «створити нові суди», ліквідувавши всі суди, створені до внесення змін до Конституції щодо правосуддя, - навіть перевершують «пропозиції» Міхеіла Саакашвілі ліквідувати значну систему судів в Україні, залишивши тільки 200 судів. Це останній «цвях» у розбалансуванні доступу до правосуддя в Україні, майже до знищення судової гілки влади як самостійної і незалежної.
Дивує також і те, що проект Антикорупційної стратегії, зокрема розділ ІІІ, не був попередньо предметом обговорення в Робочій групі з питань розвитку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя Комісії з питань правової реформи, створеної при Президенті України, - що значно і професійно удосконалило б його наповнення перед публічним обговоренням.
З повагою,
Президент ГО «Всеукраїнська асоціація
адміністративних суддів»,
Член Комісії з правової реформи,
Суддя Конституційного Суду України О.М. Пасенюк».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.