Коли участь судді у розгляді справи вважається повторною: рішення КГС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9266/14 про визнання правочину недійсним дійшов наступних висновків.

За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, установлених статтею 36 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Отже, передбачена частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України недопустимість повторної участі судді у розгляді справи полягає у тому, що у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції не може брати участь суддя, який вже брав участь саме у вирішенні справи по суті в суді апеляційної інстанції.

Наведена норма містить такі поняття як «вирішення» та «розгляд» справи, які з огляду на їх зміст та значення не можна ототожнювати.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 3, 4 статті 232 глави 9 розділу III Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що під вирішенням справи в суді апеляційної інстанції слід розуміти ухвалення судового рішення у формі постанови, яке ухвалюється судом апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги та перегляду рішення або ухвали про закриття провадження у справі місцевого господарського суду, які ухвалюються/постановляються судом першої інстанції по суті спору.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що ухвали суду апеляційної інстанції, постановлені до початку розгляду справи у суді апеляційної інстанції за результатом перевірки матеріалів поданої апеляційної скарги, не стосуються ні розгляду, ні вирішення справи.

Крім того ухвали, постановлені при розгляді справи за наслідком вирішення процедурних процесуальних питань, пов'язаних з рухом справи (зокрема, ухвали про відкладення розгляду справи, оголошення перерви у розгляді справи, зупинення провадження), за якими провадження у справі не закінчується, також не стосуються вирішення справи.

Постановленням таких ухвал (за результатом перевірки матеріалів поданої апеляційної скарги та за наслідком вирішення процедурних процесуальних питань, пов'язаних з рухом справи) справа в суді апеляційної інстанції не вирішується, а суддя, який брав участь у складі колегії суддів при постановленні таких ухвал, не може вважатися таким, що вже брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції в розумінні частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що залишення позову без розгляду  ̶   це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду взв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Тобто у такому випадку суд не вирішує спір по суті. Залишення позову без розгляду є процесуальним реагуванням на об'єктивну неможливість прийняти судове рішення по суті заявленого спору через виявлення певних, визначених процесуальним законом, обставин.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що ухвала апеляційного господарського про залишення апеляційної скарги без розгляду не є судовим рішенням, ухваленим по суті спору, а суддя який брав участь у постановленні цієї ухвали не може вважатися суддею, який брав участь у вирішенні справи, оскільки за цією ухвалою суд не здійснив ні розгляду апеляційної скарги, ні перегляду рішення місцевого господарського суду, не вирішував спір по суті справи.

Верховний Суд вважає, що у цьому випадку відсутні підстави для самовідводу (відводу) суддів від розгляду справи.

Тобто, підстава для обов'язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду), відсутня.

Обставини справи

У травні 2014 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про купівлю-продаж жилого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір порушує корпоративні права позивача як учасника продавця за договором, договір підписаний від імені продавця   ̶  Товариства президентом за відсутності у нього належного обсягу повноважень та не скріплений печаткою товариства; укладений без прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про його укладення чи про надання президенту відповідних повноважень на укладення цього договору; не був спрямований на одержання Товариством прибутку, що суперечить статуту відповідача-1.

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.02.2019, ухваленим за результатами нового розгляду справи, відмовив у задоволенні позову.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2020 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019.

В якості підстави касаційного оскарження скаржник зазначив пункт 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справу розглянуто і вирішено у суді апеляційної інстанції з порушенням частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а саме: неповноважним складом суду, за участі судді, який не мав права брати повторну участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції (пункт 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України). За твердженням скаржника один із суддів Північного апеляційного господарського суду неодноразово брав участь у розгляді цієї справи, з огляду на що не мав права брати участь у складі колегії суддів у новому розгляді справи та, зокрема в ухваленні оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, що судді масово беруть самовідводи у справах про адміністративні порушення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.