Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов’язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов’язання, що виникло до моменту такого розірвання.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 539/3306/17.
Обставини справи
У даній справі боржник звернувся до суду із позовом до банківської установи про припинення іпотеки, мотивуючи свою вимогу тим, що іншим рішенням суду кредитний договір, виконання зобов’язань за яким і забезпечувала ця іпотека, було розірвано, а тому іпотека не може забезпечувати зобов’язання, якого вже фактично нема.
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області позов задоволено частково. Визнано припиненим договір іпотеки.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про припинення іпотеки, оскільки основне зобов’язання, передбачене кредитним договором припинено, а у стягненні заборгованості із позичальника банку відмовлено у зв’язку з пропуском позовної давності.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, що відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником, забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Також ВС зазначив, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов’язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору (частина п’ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року № 548/981/15-ц зазначила, що у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).
Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладання та дії цього договору, включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов’язок повернути заборгованість, нараховану за цим договором на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нарахувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.
ВС наголосив, що порука та застава (іпотека) не припиняються за обов’язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов’язання, що виникло до моменту такого розірвання.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про особливості укладення договору поруки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.