Надання пільг особам з інвалідністю і ветеранам війни: позиція ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув скаргу № 26944/13 "Попович та інші проти Сербії". Вона стосувалася порушення статті 14 Конвенції (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності).

Обставини

Заявники у цій справі є особами з обмеженими фізичними можливостями та змушені використовувати інвалідні візки для пересування. Справа стосувалася дискримінації з боку держави-відповідача, що ґрунтувалась на відповідному національному законодавстві, при наданні пільг/виплат цивільним особам з обмеженими фізичними можливостями порівняно з пільгами/виплатами військовим особам з обмеженими фізичними можливостями в ситуаціях, пов’язаних з одним же і тим самим паралічем.

У результаті нещасних випадків та отриманих внаслідок цього травм у заявників виник параліч нижніх кінцівок. Заявник  отримав такі ушкодження у зв’язку із падінням з висоти п’яти метрів. Ще два заявники потрапили в ДТП, а ще один заявник постраждав у результаті інциденту зі стріляниною.

Заявники були визнані особами з інвалідністю, і, зокрема, за ними було визнано право на отримання виплат та допомоги від іншої особи. Всі заявники звернулися до суду з позовами до Міністерства праці, працевлаштування та соціальної політики про дискримінацію, оскільки цивільним особам з паралічем нижніх кінцівок, як вони самі, було присуджено нижчі виплати, аніж ветеранам війни з таким же ступенем обмеження фізичних можливостей. Заявник Попович подав свій позов у 2008 році, інші заявники – у 2007 році. Їхні позови не були задоволені. Суди, головним чином, мотивували відмову тим, що надання різних виплат різним категоріям осіб з інвалідністю не становило дискримінації, зокрема беручи до уваги розсуд держави у вирішенні питань соціальної політики.

Суд, як правило, розглядає питання про те, чи були заявники – цивільні особи з інвалідністю, в «аналогічному чи релевантному становищі» до ветеранів війни – осіб з інвалідністю. Проте в межах цієї справи Суд визнав, що в цьому немає необхідності, оскільки в будь-якому випадку відмінності у ставленні до двох груп є об’єктивними та обґрунтованими.

По-перше, Суд погодився з аргументом Уряду стосовно різниці у ставленні у зв’язку з тим, яким чином обидві групи отримали ушкодження. З одного боку, перша група, яка складалася з ветеранів війни, отримала травми під час військової служби, які, у зв’язку із високим ступенем ризику, пов’язаного із виконанням своїх посадових обов’язків, було складно застрахувати та отримати відшкодування. Друга група, включно із заявниками, отримала ушкодження в результаті ДТП чи хвороб. Таким чином, різниця в положеннях про пільги/виплати була наслідком різних статусів/позицій цих груп. Дійсно, держава може відчувати себе зобов’язаною виконувати моральний обов’язок перед ветеранами війни за їхню службу, тоді як цивільні особи з інвалідністю в Сербії можуть набути права на низку пільг, що не можуть бути надані ветеранам війни. Більше того, національні органи влади в принципі мають більше можливостей для оцінки того, що відповідає суспільному інтересу. Таким чином, ЄСПЛ загалом поважає політичний вибір законодавчого органу влади, лише якщо він не буде «явно позбавлений розумного підґрунтя».

У справі заявників ЄСПЛ встановив, що вибір, зроблений національним законодавцем, не був позбавлений такого розумного підґрунтя і був підкріплений відповідними та достатніми підставами. Тому порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції не було.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.