Відсутність чіткого механізму використання державних земель призвело до того, що з одного боку, працівники державних сільськогосподарських підприємств, на відміну від колишніх колгоспників, так і не отримали власного земельного паю, і це порушує принцип соціальної справедливості, а з іншого боку – плодить чимало незаконних схем. Про це сьогодні, 13 липня, повідомив голова Комітету ВР з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України, представляючи проект Закону (реєстр. № 3012-2 від 29.05.2020 року) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права працівників державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю).
За його словами, після роздержавлення у 1995 році земель, переданих свого часу у колективну власність, у державних підприємств залишилось близько 600 тисяч га. Це підприємства, які знаходяться у підпорядкуванні Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Національної академії аграрних наук, Пенітенціарної служби, Міноборони, Міносвіти та інших відомств.
«Що відбувається із цією землею – вона фактично передається в оренду приватним структурам, хоча це приховується за договорами спільного обробітку або подібних схем. Державі від цього користі немає», - зауважив голова комітету.
Вирішити це питання пропонується шляхом максимальної приватизації державних та комунальних земель, окрім тих, що зазначені у ст. 84 Земельного Кодексу України (землі під об’єктами стратегічних галузей, оборони, природно-заповідного фонду, господарські шляхи, полезахисні лісові смуги тощо), а також зміною порядку використання земель державних чи комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій.
Приватизація буде проводитись не шляхом продажу землі, а через роздачу «подарунків» у вигляді земельних паїв окремим категоріям громадян. Причому, не тільки працівникам державних сільськогосподарських підприємств, але й працівникам соціальної сфери села – завклубам, поштаркам, сільським вчителям тощо, яких також обділили у 90-х роках. На це виділятимуть до 40% земель підприємства, що приватизується.
Ще до 20% земель передаються у власність учасникам бойових дій для ведення особистого селянського господарства (при цьому площа земель, що передається у власність однієї особи, не може перевищувати 2 га). Це обіцяли зробити ще з 2014 року, але вільних земель практично не було.
Решта 40% сільськогосподарських угідь передаються в оренду на земельних торгах (крім випадків приватизації земель підприємств у зв’язку з приватизацією самих підприємств).
У випадку ж приватизації самого державного підприємства, землі, які залишились після розподілу між зазначеними категоріями осіб, передаються в оренду на 50 років господарському товариству, у яке перетворюється підприємство. Несільськогосподарські угіддя та землі несільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні підприємства, при його ліквідації пропонують передати до комунальної власності територіальних громад за місцем їх розташування.
Законопроект підтримують фракції «Європейської солідарності», «Голосу», депутатські групи «Довіра» та «За майбутнє», хоча мають свої зауваження. Зокрема, хочуть більш чіткого роз’яснення – хто такі усі ці люди, яким хочуть надати землю. Скажімо, це чинні працівники або які пропрацювали певну кількість часу на підприємстві.
«До другого читання правок буде багато», - підтвердив народний депутат Микола Княжицький (ЄС).
Традиційно, проти виступили фракції «Батьківщина» та «ОПЗЖ», де стверджують, що паювання – це, фактично, розпродаж державних земель, заборонити який вони умовили представників «Слуг народу», коли ухвалювали основний законопроект земельної реформи № 2178-10, котрий 28 квітня підписав Президент Володимир Зеленський.
У будь-якому разі, 267 народних депутатів проголосували за прийняття законопроекту № 3012-2 за основу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.