9 червня Президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроект №3612 «Про народовладдя через всеукраїнський референдум. Законопроект передбачає такі види запитань на всеукраїнському референдумі:
1. Затвердження закону про внесення змін до розділів I («Загальні засади»), III («Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»), XIII («Внесення змін до Конституції України») Конституції України;
2. Вирішення питання загальнодержавного значення;
3. Зміни території України;
4. Втрата чинності закону України або окремих його положень.
Про причини внесення, підводні камені та недоліки даного законопроекту «Судово-юридична газета» звернулася за коментарем до кандидата юридичних наук, експерта з конституційного права Центру політико-правових реформ Олександра Марусяка.
Яка мета цього законопроекту: намагання набрати бали перед місцевими виборами, чи продумана стратегія.
Звісно, я не можу знати справжньої мотивації президента України. Всі знають, що президент України та політична партія «Слуга народу» прийшли до влади на лозунгах народовладдя, однак жодних дієвих законодавчих ініціатив з цього приводу так і не було запропоновано. Крім законопроекту про внесення змін до статті 93 Конституції України, який номінально закріплював законодавчу ініціативу народу (від 29.08.2019 р., реєстр. № 1015) — між іншим, його так і не голосували ще ні разу, — Зеленський більше не вносив жодних законопроектів з цієї тематики. І лише в червні 2020 року, коли до місцевих виборів залишається трохи більше 4 місяців, вноситься законопроект, показово названий «Про народовладдя через всеукраїнський референдум». Висновки робіть самі.
Зміна території України у законопроекті прописана через референдум. Чи можна так винести на обговорення питання Криму та інших територій.
Відповідно до ст.ст. 73 і 85 Конституції України, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України, і такий референдум призначається Верховною Радою. Тому, логічно, законопроект не міг обійти це питання. З одного боку, законопроект забороняє виносити на всеукраїнський референдум питання, які спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету і територіальної цілісності України, створення загрози національній безпеці України. А з іншого боку, дозволяється лише референдум щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію укладеного міжнародного договору про зміну території України з іншою державою. Тобто, логіка така:
1) Україна укладає з іноземною державою міжнародний договір, який змінює територію України;
2) Верховна Рада України ухвалює закон про ратифікацію такого міжнародного договору і призначає всеукраїнський референдум;
3) громадяни України затверджують або відхиляють такий закон. Важливо розуміти, що такий референдум не може ініціюватися «знизу» або проходити без відповідного рішення Ради чи без попередньо укладеного міжнародного договору.
Що означає норма, яка оголошує, що результати референдуму, не треба затверджувати жодним державним органом. В Україні законодавчий орган Верховна Рада – чи не є це порушенням Конституції.
У попередньому питанні вже була частково відповідь. Всеукраїнський референдум з підстав, прямо передбачених Конституцією України, є остаточним волевиявленням народу України. Народ затверджує вже проголосований Парламентом закон про ратифікацію міжнародного договору щодо зміни території України (про що я вже зазначав), або вже ухвалений Парламентом закон про внесення змін до Розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституції України (ст. 156 Конституції України). Оскільки це затвердження вже готового рішення, тому немає потреби Верховній Раді ще щось окремо ухвалювати після того, як народ таке рішення затвердив. Крім того, оскільки законопроект допускає скасування чинного закону чи окремих його положень на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, то в разі позитивного результату, після проведення всеукраїнського референдуму Парламенту вже не потрібно буде ще раз переголосовувати рішення, ухвалене народом. Інше діло — це консультативний референдум щодо питань загальнодержавного значення, тоді парламент чи інший орган державної влади, відповідно до норм законопроекту, зобов’язаний реалізувати відповідне волевиявлення народу.
Чому у законопроекті прописано, що змінити рішення референдуму можна на новому референдумі і лише через 3 роки.
Оскільки джерелом влади є народ, то і рішення, ухвалені на всеукраїнському референдумі, може логічно змінювали цей самий суб’єкт. 3 роки це запобіжних проти бажання проводити референдум щодня.
Які недоліки даного законопроекту, чи можна його положення практично втілити.
Найбільш слабким місцем законопроекту, на мою думку, є положення про електронне голосування. Очевидно, що ця норма з’явилася у законопроекті виключно через те, що команда президента України сповідує філософію «диджиталізації» (якщо це, звісно, можна назвати філософією). При чому, електронне голосування там прописано досить схематично, ніби з натяком, що ним навряд чи скоро можна буде скористатися. І взагалі, всі норми, які стосуються організації і проведення електронного голосування, набирають чинності з дня початку роботи автоматизованої інформаційно-аналітичної системи щодо забезпечення електронного голосування, яку ЦВК точно не запустить найближчим часом, бо з матеріально-технічної сторони це зробити дуже складно. Не варто забувати також і про безпековий фактор. Я думаю, що краще було взагалі цих норм не прописувати у законопроекті, а в разі потреби змінити вже діючий закон у майбутньому, коли це можна буде вже реально забезпечити з точки зору матеріально-технічного розвитку держави, а також без загроз національній безпеці. Ще у мене є деякі питання до процедури скасування законів на всеукраїнському референдумі, оскільки на практиці теж не все буде так просто. І взагалі ці норми законопроекту теж мають відстрочену дію в часі, вони наберуть чинності з дня набрання чинності законом про народну законодавчу ініціативу (якщо Парламент взагалі ухвалить останній акт).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.