Від судді вимагають надати службове посвідчення: як протидіяти маніпулюванню

Нещодавно «Судово-юридична газета» описувала цілий ряд випадків спроб тиску на суд з боку сторін процесу шляхом вимоги до судді надати службове посвідчення або ж подання клопотання про з'ясування «правової природи (законних підстав) створення суду».

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Яна Глущенко розповіла, як судді в подібних випадках можуть протидіяти спробам тиску на суд:

«Останнім часом почастішали випадки, коли учасники справи піддають сумніву здатність суду здійснювати правосуддя, вимагають від суддів надати службове посвідчення, докази належності мантії та нагрудного знака тощо.

Як правило, судді реагують на такі випадки шляхом повідомлення Вищої ради правосуддя та Офісу Генерального прокурора України про втручання у свою діяльність як судді.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Вищої ради правосуддя, висловленій у Щорічній доповіді за 2019 рік про стан забезпечення незалежності суддів в Україні, висування учасниками справи подібних вимог має ознаки зловживання процесуальними правами, порушення порядку в судовому засіданні та неповаги до суду.

І це дійсно так, адже у разі виникнення сумнівів стосовно того, що особа має право здійснювати правосуддя, громадяни мають право звернутися із запитом до відповідного суду про надання інформації щодо зарахування судді до штату цього суду.
Поведінка же осіб, які під час розгляду справи вимагають у суду документи, що підтверджують здатність відправляти правосуддя, не узгоджується з положеннями частини 6 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов‘язку фізичних і юридичних осіб поважати незалежність судді і не посягати на неї. Але судді не завжди готові припиняти такі зловживання та застосовувати відповідні заходи.

Між тим, нові редакції процесуальних кодексів значну увагу приділяють таким процесуальним інститутам як «зловживання процесуальними правами» та «заходи процесуального примусу».

Так, неприпустимість зловживання процесуальними правами визначено одним з принципів адміністративного, цивільного та господарського судочинства (ст. 45 КАСУ, ст. 2 ЦПК та ГПК).

Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені кодексом.

Процесуальними кодексами заходам процесуального примусу присвячена Глава 9.
Так, стаття 144 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 143 Цивільного процесуального кодексу та стаття 131 Господарського процесуального кодексу визначають заходи процесуального примусу як процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Із встановлених цими кодексами видів заходів процесуального примусу, до поведінки учасників справи, які заявляють суду не передбачені процесуальним законодавством вимоги, я вбачаю застосування таких заходів процесуального примусу як штраф або попередження і видалення із залу судового засідання (залежно від обставин зловживання).

Зауважу, що розмір штрафу зовсім не символічний та складає:

для адміністративного та цивільного процесу:

– від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.05.2020р. — прожитковий мінімум складає 2102 грн);

– у разі повторності чи систематичності дій особи, що можуть бути підставою для застосування штрафу — від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

для господарського процесу:

– від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

– у разі повторності чи систематичності дій особи, що можуть бути підставою для застосування штрафу — від 5 до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, враховуючи конкретні обставини справи, суд може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
До того ж, відносно адвоката суд може окремою ухвалою ініціювати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов‘язків, встановлених процесуальним законом.

У разі ж зловживання процесуальними правами, що призводять до порушення порядку в судових засіданнях, зривів судових засідань, як наприклад, у випадку із суддею Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Наталією Медведєвою, який висвітлювався вашим виданням, доречніше застосувати захід процесуального примусу у вигляді попередження, а при повторі — видалення порушника із залу судового засідання та продовжити і закінчити розгляд справи за його відсутності. При цьому обов’язково ініціювати провадження у справі про адміністративне правопорушення за прояв неповаги до суду, відповідальність за що передбачена статтею 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До речі, санкція за цією нормою значно перевищує розмір штрафу, який може бути накладено на особу в порядку застосування заходу процесуального примусу. Зокрема, прояв неповаги до суду тягне за собою накладення штрафу від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 01.05.2020 р.- неоподатковуваний мінімум складає 2102 грн).

Таким чином, процесуальне законодавство містить достатньо механізмів, для того щоб забезпечити дотримання учасниками справи своїх процесуальних обов’язків та припинити дії, спрямовані на маніпулювання судовою системою».

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що нові зміни щодо перебігу процесуальних строків можуть сприяти зловживанню правами. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.