Суд не може розглядати справу в порядку окремого провадження, якщо із заяви вбачається спір про право: КЦС ВС

Заявник просив суд у порядку окремого провадження встановити факт його проживання однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем, який помер, як спадкоємця четвертої черги, тому що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом..

Суд першої інстанції задовольнив заяву, але його рішення оскаржила в апеляційному порядку рідна сестра спадкодавця, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції.

Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, оскільки особа, яка її подала, не довела, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує її права як спадкоємиці другої черги, не надала до суду доказів того, що вона рідна сестра спадкодавця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення, а заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, залишив без розгляду та роз’яснив заявникові право звернутися до суду з позовом на загальних підставах, зазначивши таке.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

Справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Суди не встановили, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірили, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов’язки цих осіб.

З апеляційної та касаційної скарг вбачається наявність спору про право у цій справі, оскільки доведено, що особа, яка подала скарги, звернулася до суду з позовом до заявника про встановлення факту родинних стосунків та визнання права власності, посилаючись на те, що є рідною сестрою спадкодавця.

Таким чином, встановлення зазначеного факту впливатиме також на права й обов’язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження.

Із повним текстом постанови Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про зміни до КПК щодо судового контролю на час карантину.

Також ми писали, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду надав судам методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.