Визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмова у відкритті касаційного провадження: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби (ДПС) у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 у справі №320/2359/19 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» про зобов`язання вчинити певні дії.

Обставини справи

27 квітня 2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року.

З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року адміністративний позов повернуто позивачеві.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу на нього.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліку апеляційної скарги - надання документа про сплату судового збору.

15 січня 2020 року судом апеляційної інстанції винесено ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка вмотивована тим, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув - не надав суду документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Вирішенню питання щодо повернення апеляційної скарги передувало вирішення судом заявленого апелянтом клопотання про звільнення від сплати судового збору, в задоволенні якого було відмовлено.

Скаржник повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року визнано неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з тим, що вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) та надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги - надання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.

26 березня 2020 року суд апеляційної інстанції виніс оскаржувану ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору, про продовження строку на усунення недоліків та про поновлення строку на апеляційне оскарження, та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що строк на звернення до суду з апеляційною скаргою було пропущено, оскільки первинну апеляційну скаргу подано у встановлений приписами КАС України строк, однак, її було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору.

Рішення Верховного Суду

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами, а обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Колегія суддів зазначає, що суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Таким чином зазначені скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки недотримання вимог КАС при поданні апеляційної скарги, що мало наслідком її повернення, саме по собі не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета»  писала про практику ВП ВС щодо застосування позовної давності у частинах переривання та визнання поважними причини пропуску. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.