Виключно Конституційний Суд України уповноважений вирішувати питання відповідності Конституції України указів Президента України про застосування санкції, зокрема, стосовно веб-ресурсів та програмних продуктів.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час апеляційного перегляду справи № 800/215/17 за позовом фізичної особи до Президента України, за участю третьої особи Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБОУ) про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017.
Суть спору полягає у тому, що позивач, фактично, не погоджується із зазначеним Указом, яким затверджено рішення РНБОУ від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині «заборони Інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru ) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com ) та «Одноклассники» (www.ok.ru)».
Суд зазначив, що невідповідність Конституції України актів Президента України може бути підставою для прийняття виключно Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України та Президента України, визначених КАС України, є те, норми цього Кодексу поширюються лише на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.
Суд також виходив з того, що сутнісними ознаками правотворчості глави держави є здійснення суттєвого впливу на формування та розвиток системи законодавства та усієї національної правової системи, а також наявність гарантованої презумпції конституційності та законності актів його правотворчості. Це підтверджується, серед іншого, положеннями частини третьої статті 151 КАС України, згідно з якими заборонено забезпечення позову шляхом зупинення актів Президента України.
У цій справі, як встановлено Судом, підставою вимог позивача є невідповідність, на його думку, Указу Президента України, зокрема, положенням статей 8, 15, 19, 21, 22, 32, 34, 64, 102, 106, 107 Конституції України.
Статтями 150 та 152 Конституції України визначено виключні повноваження Конституційного Суду України, до яких належить і вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Президента України. Аналогічні положення закріплені й в Законі України «Про Конституційний Суд України».
На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що не можуть бути оскаржені і переглянуті в порядку адміністративного судочинства укази Президента України, у тому випадку, коли підставою для їх оскарження є припущення позивача про їх невідповідність положенням Конституції України; до сутнісних ознак правотворчості Глави держави слід відносити наявність гарантованої презумпції конституційності та законності актів його правотворчості.
Постанова Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 800/215/17.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.