Які наслідки порушення судами порядку розгляду спорів про оскарження нормативно-правових актів

Перевіряючи законність рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання своїх управлінських функцій, судам з метою уникнення істотних порушень норм процесуального права необхідно розмежовувати поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт».

Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу № 183/6195/17 за позовом прокурора до міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваним рішенням міська рада затвердила Порядок, яким визначила організаційно-правові основи відносин, що виникають між власником об`єкта благоустрою та суб`єктами господарювання, чим фактично на невизначений термін узаконила використання об'єктів і елементів благоустрою не за цільовим призначенням.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що міська рада фактично вийшла за межі наданих їй повноважень, і встановила Порядок використання об'єктів (елементів) благоустрою не за цільовим призначенням. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що дії відповідача є додатковою гарантією від свавільного розташування та використання об`єктів благоустрою шляхом встановлення певних додаткових правил такого використання.

Верховний Суд не погодився з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, скасував їх та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначила, що правила благоустрою, інші рішення (програми, порядки тощо), які приймаються, зокрема, органом місцевого самоврядування у сфері благоустрою населених пунктів, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом. Такі акти встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

На цій підставі Верховний Суд зазначив, що для оскарження нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень передбачена спеціальна процедура (статті 264 КАС України), відмінна від тієї, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії. Крім того, відмінність у правових наслідках при визнанні нечинним нормативно-правового акта та визнанні протиправним акта індивідуальної дії зумовлює різні юридичні наслідки, зокрема, строки втрати ними юридичної сили.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що недотримання судами встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права та безумовною підставою для розгляду такої справи спочатку, оскільки таке порушення, серед іншого, впливає на права та інтереси необмеженої кількості осіб (всіх осіб, на яких поширюється дія цього акта).

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов’язком платника податків.

Крім того, ми розповідали про позицію КАС ВС щодо порушення права особи на безпечне навколишнє середовище та комфортні умови проживання. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.