Чи зможе державний та приватний нотаріат стати єдиним: сучасне та майбутнє нотаріату

Наразі керівництво держави вживає активних заходів задля вдосконалення нотаріату. Так, нотаріат України має всі перспективи стати єдиним у розумінні відміни поділу на державний і приватний. Мова про те, що нотаріат може стати єдиним, лунає вже багато років, втім, експерти вважають, що перехід до єдиного нотаріату не відбувся через відсутність рішучої волі держави.

Проте, як вже повідомляла «Судово-юридична газета», заступник міністра юстиції Ольга Оніщук заявила, що «ми йдемо до єдиного нотаріату, до якого Україна прагне вже 20 років». Йдеться саме про ліквідацію приватного і державного нотаріату і перехід до єдиного нотаріату, на базі приватного.

Втім, постає питання, чому за останні  роки перехід до єдиного нотаріату так і не відбувся, чи є різниця між державним та приватним нотаріусом, та які проблеми потрібно вирішити задля переходу на єдиний нотаріат.

Державний та приватний нотаріус: чи є різниця

Реформування нотаріату в Україні почалось з 1993 року, із прийняттям закону Закону України «Про нотаріат». Законом було запроваджено нову форму нотаріальної діяльності – приватну.

На той час, на відміну від державних нотаріусів, приватні мали більш звужене коло повноважень, проте у 2009 році ситуація змінилась – із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» № 614-17, яким повноваження приватних та державних нотаріусів України були зрівняні.

Наразі визначення приватного нотаріуса в законодавстві відсутнє. Проте Закон України «Про нотаріат» закріплює, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Слід зазначити, документи, виконані приватним та державним нотаріусом, мають однакову юридичну силу, та всі нотаріальні дії, які може вчиняти нотаріус, перелічені у статті 34 Закону України «Про нотаріат».

Окремо законодавець встановлює, що на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Експерти зазначають, що суттєвих відмінностей між державним та приватним нотаріусом немає. На думку начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кирила Міненко, державний та приватний нотаріуси мають однакові повноваження з точки зору особи, яка звертається до нотаріуса, проте переважає приватний нотаріус.

«На сьогодні державний та приватний нотаріат мають однакові повноваження – з точки зору особи, яка звертається до нотаріуса.

Наразі переваги приватного нотаріусу стали очевидні: зменшилися черги, змінилося ставлення до відвідувача і дотримання законодавства, зменшилася кількість зловживань посадовим становищем. Таким чином, підвищення якості обслуговування і дотримання законності поступово утворюють баланс інтересів всіх сторін: нотаріуса, громадян та держави», – констатує Кирило Міненко.

Втім, відмінність між державним та приватним нотаріусом полягає у розмірі оплати послуг та відповідальності за завдану шкоду. Так, приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

У свою чергу, державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавствам. Нотаріус, який займається приватною практикою, здійснює свою діяльність на принципі самофінансування та відповідає за свої дії всім належним йому майном, тобто несе повну матеріальну відповідальність за законність здійснюваних ним нотаріальних дій.

На приватного нотаріуса як на самозайняту особу законодавець покладає такі обмеження: приватний нотаріус зобов’язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Проте Кирило Міненко наголошує, що саме модель приватного нотаріусу створює стимул для ефективного здійснення повноважень: «Модель приватного нотаріуса створює стимул для ефективного здійснення повноважень, оскільки він залежить від результатів своєї діяльності і несе в тому числі і майнову відповідальність за неякісну роботу».

Єдиний нотаріат: чи є ризики

Український нотаріат належить до нотаріату латинського типу, але, щоб дізнатись, чому пропонують впроваджувати єдиний нотаріат на базі латинського, розглянемо дві принципово різні системи нотаріату.

Так, у залежності від цілей і функцій, у світі існують дві системи нотаріату: англо-американська та латинська. Англосаксонська правова модель заснована переважно на судовому прецеденті, в силу чого основна увага приділяється свідкам як засобу доведення, в тому числі і при дослідженні письмових доказів. Нотаріальні документи, зокрема письмові, не відіграють тієї ролі, яка відведена їм у країнах латинського нотаріату. Тому будь-які письмові документи в цивільному процесі країн загального права можуть бути спростовані за допомогою свідків. Нотаріуси тільки виконують посвідчувальні функції (завірення копій, підписів, показань свідків під присягою тощо).

Іншу групу складають нотаріальні органи країн латинського, так званого «писаного» права, де з метою скорочення кількості справ, розглянутих судами, визнається особлива важливість письмових доказів, в яких фіксуються юридичні умови укладання угод. З метою забезпечення превентивного захисту прав окремих осіб і юридичної сили контрактів, що укладаються в цих країнах, уповноважують (призначають і контролюють) кваліфікованих професіоналів засвідчувати справжність скоєних юридичних дій, щоб гарантувати ефективність різних прав.

Як ми вже казали, український нотаріат належить до нотаріату латинського типу, який характеризується перевагою письмових доказів.

Втім, перехід до єдиного нотаріату без вирішення існуючих проблем несе певні ризики. На думку експертів, запозичення окремих елементів системи нотаріату для застосування в країнах континентального права може призвести до деформації і дисгармонізації створюваних процедур і механізмів.

Зокрема, пригнічення державного нотаріату та недотримання балансу в регулюванні державою нотаріальної та реєстраційної діяльності може призвести до зниження якості реєстраційної діяльності.

Віце-президент нотаріальної палати Олена Кирилюк підкреслює, що «реформа нотаріату – передусім це вигода для людей, адже реалізація запланованого дозволить економити час і гроші громадян та бізнесу, забезпечити доступність нотаріальних дій, подолати корупцію у сфері юстиції, створити надійний захист від шахрайства, відчутно економити державний бюджет та нарешті перейти до стандартів ЄС».

Не погодитись із думкою експертів, що єдиний нотаріат та електронний нотаріат – це взаємопов’язані складові реформи нотаріату України, важко. Електронний нотаріат дозволить економити час та кошти, адже інформацію про прописку, відповідь від інших органів нотаріус буде напряму запитувати та отримувати відповідні документи.

Та поспішне впровадження новітніх моделей електронного документообігу й ІТ-технологій:
   - без створення спеціальної захищеної мережі інтернет (або захищених каналів зв'язку),
   - без посилення захисту інформації електронних реєстрів і баз,
   - без захисту робочого місця нотаріуса,
   - без можливості відновити інформацію з паперових носіїв;
   - без попередньої роботи з підвищенням рівня знань громадян щодо забезпечення безпеки роботи в інтернет-сервісах і ресурсах;
   - використання для розробки системи електронного документообігу на державному рівні фахівців з недостатнім рівнем кваліфікації, нових ІТ-технологій бюджетного варіанту, з метою економії коштів може паралізувати діяльність нотаріату.

Також важливою є підтримка соціально незахищених верств населення. Припустимо, інститут державних нотаріусів скасовано. Велику кількість клієнтів нотаріальних послуг складають малозабезпечені громадяни, або особи, які належать до пільгових категорій, і розцінки послуг у приватних нотаріусів їм явно не по кишені. 

Тому, роблячи такий відповідальний крок, як перехід до єдиного нотаріату, потрібно передусім подбати про соціальні гарантії для певних категорій громадян. На думку президента нотаріальної палати України Володимира Марченка, на шляху до єдиного нотаріату важливо враховувати головне – це не повинно нашкодити захисту прав та інтересів громадян, особливо соціально незахищених.

«Ситуація, яка склалась в нотаріаті України, досить нетипова, адже наразі державний та приватний нотаріат має однакові повноваження – з точки зору особи, яка звертається до нотаріуса.

На шляху до єдиного нотаріату важливо враховувати головне – це не повинно нашкодити захисту прав та інтересів громадян, особливо соціально незахищених», – наголошує Марченко.

Зі свого боку Кирило Міненко підкреслює, що перехід до єдиного нотаріату має бути поступовий, виважений та м’який: «Має бути врахована в першу чергу соціально-економічна ситуація в країні та готовність самих нотаріусів працювати на принципах єдиного нотаріату латинського типу. Такий перехід не повинен зашкодити правам та інтересам осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій, особливо соціально незахищені верстви населення».

Чи може нотаріат стати єдиним

На протязі багатьох років штучність поділу нотаріату на державних нотаріусів та приватних виявила соціальні, економічні й юридичні непорозуміння у державному регулюванні діяльності приватних нотаріусів, особливо на підзаконному рівні, що призвело до суттєвих проблем у роботі державних нотаріальних контор, різкого зростання скарг громадян, створення ситуацій для корупції та інших негативних явищ.

Тому народні депутати неодноразово намагались створити єдиний нотаріат. Так, у 2008 році законопроектом 2681-1 пропонувалось вирішити широке коло теоретичних і практичних проблем організації і функціонування нотаріату на основі здобутків міжнародного досвіду, шляхом запровадження єдиного нотаріату, відповідно до нових правових економічних, соціальних і політичних умов. Проте законопроект так і не був прийнятий.

Інша спроба була у 2013 році. Законопроектом №2627 також пропонувалось змінити концепцію роботи українського нотаріату. Головною метою законопроекту було завершення процесу реформування нотаріату в Україні в межах континентального права і запровадження єдиного нотаріату відповідно до нових правових економічних, соціальних і політичних умов.

Зокрема, у пояснювальній записці до законопроекту його автори визначали, що в Україні має бути єдиний нотаріат без поділу на державних і приватних нотаріусів відповідно до нових правових, економічних, соціальних і політичних умов (не розкриваючи, в чому саме полягають ці умови), а якісь «непорозуміння у державному регулюванні діяльності приватних нотаріусів призвели до суттєвих проблем у роботі державних нотаріальних контор, різкого зростання кількості скарг громадян, створення ситуацій для корупції та інших негативних явищ». Проте й цей законопроект був відкликаний.

«Реформування – це тривалий процес, який залежить не тільки від прагнень Мін'юсту та нотаріусів, але й від політичної та соціально-економічної ситуації в країні», – підкреслює Міненко.

Проміжні висновки

Сьогодні в Україні відбуваються значні економічні та політичні зміни, що суттєво впливають на процес реформування нотаріату. Та слід зазначити, що утворення єдиного нотаріату може стати важливим кроком на шляху вдосконалення нотаріату, проте скасування державного нотаріату повинно базуватись на вирішенні низки проблем.

Також ми повідомляли, що державні виконавці зможуть блокувати виїзд боржника по аліментах за кордон.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.