У яких випадках шлюбний договір може бути визнано недійсним: КЦС ВС

Чоловік та дружина мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акту законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами. На цьому наголосив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 755/19197/18.

Позовна заява у справі № 755/19197/18 мотивована тим, що подружжя з 26 вересня 2009 року перебувало у зареєстрованому шлюбі. 18 липня 2018 року між подружжям укладено шлюбний договір.

Відповідно до пункту 4 шлюбного договору, подружжя домовилося про непоширення дії статті 60 СК України на нерухоме майно, хоч і набуте подружжям під час шлюбу, яке вважатиметься особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно придбане та зареєстроване, а саме: власністю відповідача є квартира; житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами; дві земельні ділянки.

Також власністю відповідача за шлюбним договором є побутова техніка, кухонне начиння, меблі, інші речі, що знаходяться за адресами вказаного нерухомого майна.

Пункт 5 спірного договору вказує, що подружжя домовилися про непоширення дії статті 60 СК України на транспортні засоби та нерухоме майно, які будуть придбані подружжям після укладення шлюбного договору, та вважатимуться особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім’я придбані або зареєстровані, розпорядження таким майном та особистими майновими правами здійснюється на його власний розсуд.

Позивачка зазначала, що вказані пункти шлюбного договору порушують її права, ставлять у вкрай невигідне матеріальне становище та суперечать вимогам чинного законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги.

Нагадаємо, що підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:

• зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства;
• волевиявлення кожного з подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами четвертою, п’ятою статті 93 СК України передбачено обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище у порівнянні із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Як наголошує КЦС ВС, категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» має оціночний характер і підлягає доведенню стороною. Докази повинні бути оцінені судом відповідно до норм цивільного процесуального законодавства.

У зазначеній справі, встановивши, що за умовами спірного шлюбного договору усе нерухоме та рухоме майно, транспортні засоби, нерухоме та рухоме майно, що підлягає реєстрації, особисті майнові права, які придбані подружжям після укладання шлюбного договору, побутова техніка, меблі, картини, інші речі придбане у шлюбі належить відповідачу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірними умовами вказаного правочину позивачка поставлена у надзвичайно невигідне становище у порівнянні з відповідачем та положеннями закону.

При цьому оскільки шлюбний договір є видом цивільного договору, то на нього також розповсюджуються положення статті 13 ЦК України щодо добросовісності поведінки, зловживання правом, дотримання моральних засад суспільства тощо.

Доводи касаційної скарги про те, що договір відповідає вимогам чинного законодавства, суд визнав необґрунтованими, оскільки пункти 4, 5 спірного шлюбного договору суперечать вимогам статей 93, 97 СК України.

Отже, передання відповідачу у власність майна поставило позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище, що суперечить нормам матеріального права та є підставою для визнання недійсними відповідних положень шлюбного договору.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, що Велика Палата Верховного Суду вирішила проблему щодо частки боржника в спільному майні.

Крім того, ми повідомляли про критерії віднесення майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.