Абетка для посадовців: принципи формування складу арбітражних судів однакові в усьому світі

Посадовці кажуть, що вони збираються створити в Україні арбітраж, у якому кожна зі сторін обиратиме одного арбітра з рекомендованого списку, потім двоє визначених сторонами арбітрів спільно обиратимуть третього арбітра, що буде головуючим у колегії. Але за цим принципом в Києві вже 26 років працює Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, як й інші знані у світі арбітражні інститути. На цьому «Судово-юридичній газеті» наголосив голова МКАС при ТППУ Микола Селівон, коментуючи урядову ідею про створення в Україні інвестиційного арбітражу.

Він нагадав, що відмінність інвестиційного арбітражу від комерційного полягає лише в тому, що однією зі сторін (суб'єктом) є держава. Усі інші принципи діяльності однакові, зокрема й щодо формування складу арбітражного суду.

Як відомо, сторони можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів, аби це число було непарним, в тому числі й одного. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо третього арбітра або якщо сторона не призначить арбітра протягом 30 днів після отримання повідомлення про початок провадження у справі, вступає в дію інший порядок. Зокрема, в Україні, згідно з пунктом 3 статті 11 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», відсутню кількість арбітрів призначає президент Торгово-промислової палати України.

Загалом, за словами Миколи Селівона, сторони, що уклали між собою арбітражну угоду, мають право визначити п’ять принципових моментів. По-перше, який арбітражний інститут буде розглядати спір. Адже, незважаючи на те, що більшість країн підписали свого часу Вашингтонську конвенцію і створили спеціальний орган з розгляду інвестиційних спорів, чимало інвесторів та держав не задовольнило існування тільки такого варіанту розгляду справ. Тому на даному етапі все частіше використовуються також інші відомі міжнародні центри, як, наприклад, Міжнародна торговельна палата у Парижі (ICC), Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати (SCC), Китайська міжнародна економічна і торговельна комісія з арбітражу (CIETAC) тощо, які поряд із розглядом комерційних спорів між підприємствами почали займатися також інвестиційними спорами.

Другий момент, який мають визначити сторони арбітражного спору, — як було вже зазначено, кількість арбітрів. Третій момент — система права, яке буде застосоване. Четвертий момент — мова розгляду і п’ятий — місце арбітражу.

«Тому, коли сторони скажуть: «Обираємо англійське право», — будь ласка! Якщо це їм потрібно. Захочуть англійських арбітрів — це все право сторін. До речі, МКАС у своєму рекомендаційному списку має шість арбітрів з Великобританії», — підкреслив Микола Селівон.

На його думку, Україні нічого нового щодо розгляду інвестиційних спорів створювати не треба. Вже є МКАС, який має 26-річний досвід, а зі 122 арбітрів МКАС 15 представників інших держав вже розглядають інвестиційні спори в інших арбітражах, зокрема і в Стокгольмі.

«Найоптимальнішим було б на базі українського комерційного арбітражу утворити також інвестиційний арбітраж. Це не потребує значних коштів, хіба що трохи збільшити приміщення. Решту — розширення переліку арбітрів, оновлення існуючого або створення додаткового регламенту може зробити МКАС власними зусиллями. І ми вже будемо готові до розгляду інвестиційних спорів. Для реалізації цього потрібна лише політична воля держави», — підсумовує голова МКАС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.