З 2015 року в Україні діє закон про пробацію, який передбачає впровадження в кримінальний процес комплексу аналітичних, наглядових і соціально-виховних заходів стосовно обвинуваченого, щоб допомогти суду з визначенням покарання і надати шанс злочинцю на виправлення та повернення до нормального життя.
Першою сходинкою пробації називають досудовий етап, який законодавцем зведений до підготовки органом пробації досудової доповіді, на підставі якого суд може призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Цю норму вже починають застосовувати в українських судах. Однак до неї досі різні ставлення.
Судові експерти та окремі судді вказують на той факт, що у суду немає механізмів, закріплених в законодавстві, щоб перевірити достовірність інформації, яка міститься в доповіді, наданій органом пробації. Зокрема, раніше прокурори Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях ГПУ повідомляли, що в результаті перевірок органів пробації встановлені численні факти недобросовісної підготовки досудових доповідей. Зокрема, працівники пробації під час їхнього складання часто ігнорували таке джерело інформації, як опитування батьків і найближчого оточення обвинувачених, що ставить під сумнів об'єктивність наданих характеристик.
Заступник міністра юстиції Віталій Василик в коментарі «Судово-юридичній газеті» визнав, що є проблема із суддівським корпусом у питанні пробації.
«Так, дійсно, з моменту запровадження інституту пробації є знівельована певним чином оцінка цього інституту, як й інституту досудової доповіді, яка, на жаль, майже не береться до уваги судом. Вважаю, що це недопрацювання міністерства юстиції в тому плані, що не донесено суть та спрямованість цього закону в пенітенціарній політиці.
Але за 5 років вже є певні позитивні зміни. Я думаю, що найближчим часом, коли буде впроваджено закон про альтернативні види покарань, який ми зараз розробляємо, будуть позитивні зміни. Зокрема, там серед видів покарань буде передбачена передача особи на пробацію», — сказав чиновник і додав, що, на його думку, судді не до кінця ще зрозуміли суть нового для нас інституту.
Не погоджується зі скептичним ставленням до пробації директор державної установи «Центр пробації» Олег Янчук. Про це він зазначив, відповідаючи на питання «Судово-юридичної газети».
«Я б не погодився з тим, що представники судів у більшості скептично ставляться до пробації. Наведу лише цифру: за минулий рік постановлено більше 30 тисяч ухвал суду суддями, які хочуть бачити інформацію, яку дає пробація. У 90% випадків думка співробітників пробації, яку вони викладають у своїх висновках, співпадає з рішенням суду. Досудова доповідь — це не підстава прийняття судом рішення, це інформація суду, який, згідно з Конституцією, є єдиним джерелом прийняття таких рішень. Я можу констатувати, що навіть для нас неочікувано, що за останні 2 роки настільки судді сприйняли інститут пробації, що сьогодні навіть у Національній школі суддів є навчальний курс з пробації», — відзначив він і додав, що взаємодія із суддями іде не лише на теоретичному, а і практичному рівні.
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Іларіон Рудик в коментарі «Судово-юридичній газеті» також заперечив скептичне ставлення серед суддів до пробації.
«Судді не стільки скептично, скільки з обережністю ставляться до пробації. Поки ця програма проходить випробування, застосування є одиничними і загального характеру не мають. Але всі ті доповіді, які надають нам органи пробації, ми використовуємо під час судового розгляду. Я можу впевнено сказати, що вони допомагають розглядати справу, оскільки суддя обмежений у спілкуванні з обвинувачуваним і повної картини стосовно його особи скласти не може. Подивіться самі, що має суддя: він має матеріали кримінального провадження, допит обвинуваченого і спілкування з його захисником. Усі інші матеріали, як то характеристика з місця роботи, мають формальний характер», — розповів він.
Також Іларіон Рудик висловив переконання, що органами пробації проводиться глибока робота з підозрюваним.
«Така особа підлягає глибокій співпраці з психологом, який зможе дізнатися, що саме нею керувало при скоєнні злочину. Крім того, передбачено спілкування співробітників пробації з родичами, в окремих випадках навіть з сусідами. Після ознайомлення із зібраними матеріалами суддям простіше призначити покарання», — відзначив він.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала блог Олега Янчука, присвячений пробації в Україні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.