Велика Палата Верховного Суду по справі № 9901/804/18 зазначила, що Президент України може прийняти рішення про помилування лише щодо тих клопотань, стосовно яких є пропозиція Комісії при Президентові України у питаннях помилування про застосування помилування.
Прийняття такого рішення належить до виключних повноважень Президента України, визначених Конституцією України, та здійснюється у порядку, визначеному Положенням про порядок здійснення помилування.
Крім того, законодавчо не закріплений обов’язок Президента письмово чи в іншій формі повідомляти заявника про відхилення його клопотання.
Позивач звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до Президента України, Адміністрації Президента України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Президентом України протиправно, всупереч статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не прийнято рішення про його помилування.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду роз`єднав позовні вимоги та відмовив у задоволенні позову до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність при розгляді клопотання позивача про помилування, оскільки учасниками справи не надано та судом не здобуто доказів того, що Президентом України відмовлено у розгляді клопотання позивача про помилування. З огляду на недоведеність бездіяльності Президента України щодо нерозгляду клопотання про помилування немає й підстав для зобов`язання відповідача до вчинення певних дій та стягнення з нього коштів на відшкодування шкоди.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд заявив, що не може досліджувати обставини перебігу строку позовної давності.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.