Сплата судового збору при оскарженні рішень, в яких судом не вирішено питання про судові витрати: постанова КАС ВС

Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС.
Рішенням окружного адміністративного суду у справі №240/6150/18 позов задоволено.

Додатковим рішенням окружного адміністративного суду задоволено частково заяву товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з Головного управління ДФС судових витрат на професійну допомогу та витрат, пов`язаних з прибуттям представника до суду.

Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС на додаткове рішення окружного адміністративного суду повернуто.

Головне управління ДФС зазначає, що що Законом України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на додаткове рішення не визначено. Так, заявник не сплачував судовий збір за подання/розгляд заяви про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а його вимоги лише частково задоволені. Скаржник, посилаючись на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Тому, виходячи із необхідності дотримання принципу забезпечення апеляційного оскарження рішень адміністративного суду вважає, що ухвала суду про повернення апеляційної скарги є незаконною.

Правова позиція Верховного Суду: 

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено вимоги до апеляційної скарги та касаційної скарги. Так, положеннями статті 296 (Форма і зміст апеляційної скарги) та статті 330 (Форма і зміст касаційної скарги) Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до таких скарг додається документ про сплату судового збору. Разом з тим, Кодексом не визначено особливих вимог щодо форми і змісту апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову, додаткову ухвалу).

 Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає поняття судового збору, як збору, що справляється по всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом.

Ст. 3 Закону визначає як загальний перелік об`єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 цього Закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

Разом з тим, у наведеному переліку прямо не визначено, що судовий збір не сплачується і за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення.

Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що такий підхід законодавця обумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов`язаний перевірити повноту сплати судового збору у відповідності до вимог закону в залежності від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.

Ст. 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1.  щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2. суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3. судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. 

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При апеляційному та касаційному оскарженні додаткового судового рішення, ухваленого відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України, а саме: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, судовий збір підлягає сплаті з огляду на те, що він був сплачений у суді першої інстанції при поданні позовної заяви. Тобто, при розрахунку розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, були враховані ті позовні вимоги, що не були розглянуті судом при вирішенні справи і що зумовило звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. В такому разі можна вирахувати розмір судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги, враховуючи розмір судового збору, що підлягав сплаті за ту частину позовних вимог, що не була розглянута судом першої інстанції при вирішенні справи.

При апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до п.п. 2-3 ч. 1 ст. 252 КАС України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС України та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

Вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку про необхідність відступу від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17), 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17),           25 січня 2019 року (справа №826/7066/18), 03 липня 2019 року (справа №826/8890/18)              19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) та 01 липня 2019 року (справа №520/8309/18), оскільки судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла з якої дати можна встановити факт спільного проживання однією сім’єю.