Як Президент оновив Господарський процесуальний кодекс: аналіз

7 лютого в газеті «Голос України» опубліковано закон, який змінює судовий процес у цивільних, адміністративних і господарських справах.

Йдеться про закон, що ініціював Президент Володимир Зеленський, який було прийнято 15 січня 2020 року, №460-их «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Закон вступає в силу з наступного дня за днем ​​його опублікування, тобто 8 лютого 2020.

«Судово-юридична газета» розбиралася, як зміниться ГПК.

Щодо підсудності спорів з владою

Господарський суд міста Києва, як і зараз, розглядатиме спори, у яких відповідачем є Кабмін, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада АРК або Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, втім, уточнюється: «Незалежно від наявності інших визначених ст. 30 ГПК підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду» (зміни до ч. 5 ст. 30 ГПК).

Порядок оголошення відводів суддям

Щодо відводів та самовідводів суддів (ст. 39), якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за 3 робочих дні (або раніше) до наступного засідання, то вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. (Тобто прибирається норма щодо зупинення провадження у справі. — Прим. ред.)

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочих дні до наступного засідання, то така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ст. 228 ГПК як підстава для зупинення провадження виключається «надходження заяви про відвід судді» (п. 5).

Уточнюються строки розгляду питань про відвід.

Так, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду — не пізніше 10 днів з дня надходження заяви про відвід).

Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом в порядку письмового провадження.

Уточнюються норми про відвід суддям Великої Палати Верховного Суду.

Так, питання про відвід судді ВП ВС не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.

Заходи забезпечення позову в господарському процесі

Із заходів забезпечення позову в господарському процесі (ст. 137 ГПК) виключається встановлення обов’язку вчинити певні дії; а також «передача речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору».

Разом з тим, в редакції №2 переглянуто пропозицію щодо виключення пункту 10 ст. 137 ГПК щодо «інших заходів». Так, замість повного виключення «інших заходів», як це було в редакції №1, пропонується визначити, що забезпечення позову допускається «іншими заходами у випадках, передбачених законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою».

Окрім того, стаття 137 доповнюється п. 12, за яким не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні чи зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну процедуру.

Підстави для відмови у видачі судового наказу

З переліку підстав для відмови у видачі судового наказу виключається пункт, за яким суддя міг відмовити, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Вимоги до заяв, що подаються на стадії виконання судового рішення

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відкриття провадження у справі

Ч. 1 ст. 174 ГПК доповнюється абзацом такого змісту:

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

Зупинення провадження у справі

Зі ст. 228 як підстава для зупинення провадження виключається «надходження заяви про відвід судді» (п. 5).

Закриття провадження у справі

На відміну від редакції №1, в редакції №2 в ч. 2 ст. 231 ГПК («Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи») додаються норми про те, що «суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз’яснити позивачу про наявність у нього права протягом 10 днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який ухвалив постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті».

Право апеляційного оскарження

В ч. 2 статті 245 ГПК уточнюється, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 ГПК. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції

Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції також і про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (доповнення до п. 21 ч. 1 ст. 255 ГПК).

Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з'ясовує питання про склад учасників судового процесу. Пункт в редакції №2 доповнюється тим, що у разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, суд залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Підстави для скасування судового рішення

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Закриття судом апеляційної інстанції провадження

Далі в редакції №2 відкореговано ч. 4 ст. 278 ГПК: «У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК суд за заявою позивача, поданою протягом 10 днів з дня вирішення питання про закриття провадження у справі, в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

У випадку існування підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого належить вирішення спору».

Право касаційного оскарження

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, будуть мати право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

«Касаційні фільтри»

Йдеться про ч. 2 ст. 287 ГПК, яка регулює підстави для касаційного оскарження. Так, наразі вона передбачає, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Тепер ця частина 2 прописана наступним чином:

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1 (рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч. 3 ст. 287 ГПК), 4 (ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1. Якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку (у разі подання касаційної скарги на підставі цього пункту у касаційній скарзі також зазначається постанова ВС, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні);
2. Якщо скаржник вмотивовано обґрунтує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3. Якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4. Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Разом з тим, на відміну від редакції №1, у редакції №2 відсутній наступний пункт серед підстав касаційного оскарження:

«5. У разі ухвалення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, рішення про застосування дисциплінарного стягнення до суддів, які входили до складу колегії суддів апеляційної інстанції, яка переглядала справу, судове рішення у якій оскаржується, за дисциплінарний проступок, вчинений у зв'язку із розглядом такої справи».

Не підлягають касаційному оскарженню

У п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК порівняно з редакцією №1 уточнюється, що не підлягатимуть касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи було прийнято безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Форма і зміст касаційної скарги

У статті 290 ГПК вказується, що у касаційній скарзі обов’язково мають бути зазначені підстави, на яких подається касаційна скарга «з визначенням передбачених ст. 287 цього Кодексу підстав».

У касаційній скарзі, в залежності від підстав подання, має бути зазначене обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС обґрунтування, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відмова у відкритті касаційного провадження

У новій редакції п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК уточнюється, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку, або коли ВС вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

У випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відкриття касаційного провадження

Збільшено строки для вирішення питання про залишення касаційної скарги без руху/повернення скарги/відмову у відкритті касаційного провадження — з 10 до 20 днів.

У ст. 294 ГПК уточнюється, що питання про відкриття касаційного провадження вирішується протягом 20 днів (зараз — 10) з дня надходження касаційної скарги. Окрім того, в ухвалі про відкриття касаційного провадження має бути зазначена підстава (підстави) його відкриття.

Закриття касаційного провадження

Частина перша статті 296 ГПК в новій редакції доповнюється пунктами 4 та 5.

Так, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Окрім того, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Тобто, якщо спочатку Верховний Суд відкриє провадження, зазначивши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС, а потім виявиться, що ніякої «подібності» немає, ВС може закрити провадження.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Уточнюється ч. 4 ст. 300 ГПК: суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у випадку необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Нагадаємо, раніше ч. 4 ст. 300 ГПК звучала так: «Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права».

Відповідні уточнення про перегляд у межах, передбачених ст. 300, вносяться до ст. 309 ГПК (підстави для залишення касаційної скарги без задоволення), статей 311, 312 (підстави для скасування судових рішень)

Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду

Зі статті 310 ГПК з переліку підстав для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду виключається п. 7, а саме — виключається така підстава, як розгляд судом у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Підстава для скасування та направлення справи на новий розгляд

В редакції №2 відкореговано ч. 3 статті 310 ГПК.

Так, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

• Суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої ст. 287 ГПК; або
• Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
• Суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
• Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Передача справа за підвідомчістю

Також уточнюється ч. 4 ст. 313 ГПК. Так, у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК суд за заявою позивача, поданою протягом 10 днів з дня вирішення питання про закриття провадження у справі, постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду.

У випадку існування підстав для підсудності справ за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого належить вирішення спору.

За подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами судовий збір не сплачується.

Дисциплінарне стягнення судді як підстава для перегляду виключена.

Факт застосування дисциплінарного стягнення до судді як підстава перегляду справи в редакції №2 зник зовсім.

Також внесені зміни до Перехідних положень.

Зокрема, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 ГПК (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал,) — до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.