Обґрунтовуючи позовні вимоги до Верховної Ради у справі №9901/988/18, позивач посилався на те, що після його звернення з заявою про приведення оприлюдненої норми закону у відповідність до чинної редакції Верховна Рада не оприлюднила на офіційному веб-сайті статтю 11 Закону №1682-ІІІ у чинній редакції, з урахуванням позиції Конституційного Суду України.
На думку позивача, з боку Верховної Ради мала місце протиправна бездіяльність, наслідком якої є порушення його права на інформацію, що стало причиною правової невизначеності у питанні чинності тієї чи іншої редакції статті 11 зазначеного Закону.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи Верховної Ради про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що інформаційне наповнення та редагування сайту є повноваженнями виключно Апарату ВРУ.
ВП ВС погодилася з висновком суду першої інстанцій про те, що у цій справі Верховна Рада є належним відповідачем. При реалізації громадянами України свого права на участь в управлінні державними і громадськими справами в усіх передбачених законом формах — пропозиціях, заявах і скаргах — Верховна Рада є органом державної влади за своїм конституційним статусом. При цьому на різних етапах діяльності Верховна Рада діє як через свої допоміжні органи — Апарат ВРУ і його структурні підрозділи, так і безпосередньо через Голову Верховної Ради. Однак у будь-якому разі у згаданих правовідносинах Верховна Рада діє як єдиний орган законодавчої влади України.
Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання Верховної Ради опублікувати на власному офіційному веб-сайті текст статті 11 Закону №1682-ІІІ відповідно до редакції, чинної станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону №763-VІІ у редакції Закону №798-VII підлягають задоволенню.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про постанову ВП ВС щодо перешкоди в реалізації права на судовий захист.