Правова позиція ВП ВС щодо розгляду позовних вимог, пов’язаних з державною реєстрацією прав

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Таку правову позицію сформулювала Велика Палата Верховного Суду у справі №911/3594/17.

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Фабула справи. ТОВ «Баришівська друкарня» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету селищної ради «Про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ Баришівського району на 28/100 частини будівлі».

Господарський суд Київської області у задоволені позову відмовив. Обґрунтовуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що реєстрація права власності на 100% майнового комплексу здійснена за позивачем на підставі документів, які підтверджують набуття права власності на таке майно ще у 1995 році. Однак пізніше на відповідне майно/його частину видано правовстановлюючі документи, дійсність яких не оспорена, та прийнято рішення органом місцевого самоврядування. Господарський суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не надано доказів належності позивачу суб'єктивного матеріального права, на захист якого він подав позов, на момент прийняття рішення.

Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду скасував та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційний суд зазначив, що виконавчий комітет вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки цей орган з 16 березня 2010 року не має права на надання згоди на реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуване позивачем рішення не є підставою для державної реєстрації права власності на майно за відповідачем чи іншими особами (стаття 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Спірне рішення не створює жодних юридичних наслідків, а тому не може порушити будь-чиїх прав.

Разом з тим Велика Палата ВС наголосила: «Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що місцевий господарський суд правильно відмовив у задоволенні позову, однак така відмова мала б обґрунтовуватись наведеними вище нормами».

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, чи може ТОВ стягнути збитки з директора.

Крім того, Велика Палата ВС роз’яснила, коли виникає право на позов про стягнення.