Комітет ВР ухвалив Рекомендації щодо законопроекту «Про адміністративну процедуру»

Комітет ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ухвалив Рекомендації круглого столу з обговорення перспектив законодавчого врегулювання питання адміністративної процедури.

Верховній Раді та її комітетам рекомендували сприяти діяльності центральних органів виконавчої влади в частині підготовки законопроекту «Про адміністративну процедуру» та швидко його опрацювати, щойно він надійде до ВР. Кабміну було рекомендовано прискорити відповідну роботу з метою внести законопроект протягом першого кварталу 2020 року.

Круглий стіл було спрямовано на з’ясування позиції уряду та відповідальних центральних органів виконавчої влади щодо перспектив внесення на розгляд парламенту вищезазначеного законопроекту.

Навіщо знадобилося з’ясовувати позицію уряду

Раніше внесений законопроект «Про адміністративну процедуру» №9456 під авторством В.Б. Гройсмана вже був рекомендований Комітетом ВР для прийняття за основу, але в серпні 2019 року був відкликаний з парламенту та потрапив до Міністерства юстиції, звідки його доправили до Міністерства цифрової трансформації України (Мінцифри).

Останнє з ентузіазмом взялося його вдосконалювати, після чого проект був повернутий до Кабміну з пропозиціями міністерства. Проте виявилося, що оцінити якість зміненого проекту неможливо, оскільки остаточного варіанта громадськість не бачила.

Мін’юст останню редакцію законопроекту не коментує, Мінцифри не розкриває деталей, обіцяючи опублікувати текст документа лише наступного тижня, а представники Кабміну повідомляють, що концептуально в законопроекті нічого не змінилося.

Така завіса таємничості викликала подив учасників круглого столу. Виявилося, що фахівці, які взяли участь в обговоренні, не бачили тексту законопроекту та не мали можливості його дослідити. Внаслідок такого стану речей дискусія звелася виключно до висловлювань про важливість цього законопроекту та необхідність його ухвалення.

З’ясувалося також, що Кабмін навіть не створив жодної робочої групи для опрацювання законопроекту.

Як дізнався sud.ua із власних джерел, проект закону все ж таки було істотно змінено, перебудована його структура, зокрема, з нього зникли декілька розділів. Зміни до законопроекту насамперед пов’язані з концепцією «держави в смартфоні», яка підтримується Президентом України та була однією із головних тез його передвиборчої компанії. Насамперед, мова де про «цифровізацію» адміністративної процедури.

Під питанням залишається доля Закону України «Про адміністративні послуги». Цей невеличкий закон був ухвалений у 2012 році, проте наразі точиться дискусія про те, чи імплементувати його положення в закон «Про адміністративну процедуру», чи лише внести до нього зміни та залишити діючим.

Депутати сподіваються, що Кабмін дотримається своєї обіцянки і наступного тижня спрямує проект закону до парламенту.

Для чого потрібен Закон «Про адміністративну процедуру»

Наявність Закону «Про адміністративну процедуру» — найважливіший критерій, за яким система урядування України буде оцінюватися Європейським співтовариством, тому ухвалення цього закону є однією із ключових вимог Європи та однією із ключових реформ для України.

Єдина загальна адміністративна процедура в Україні відсутня дотепер. Нині більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами або не регулюється законодавством взагалі, або ж регулюється підзаконними нормативно-правовими актами. Переважна частина з них не відповідає стандартам Ради Європи. Разом з тим, необхідність прийняття країнами — членами Ради Європи актів, які регулюють адміністративні процедури, передбачена Резолюціями та Рекомендаціями цієї організації.

Про невдоволення Європи адміністративними процедурами, які діють в України, красномовно свідчить рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман та банк «Слов’янський» проти України».

Державна регуляторна служба України звертала увагу на сучасний стан взаємовідносин між громадянином і публічною владою, зазначаючи наступне:

1. Замість загальної адміністративної процедури в Україні переважає підзаконне регулювання та багато окремих процедур і законів.

Замість єдиного закону про адміністративну процедуру в Україні використовується переважно підзаконне (інструкційне) регулювання, а також велике різноманіття до врегулювання однопорядкових відносин (різні строки оскарження, вимоги до представництва).

2. Право особи бути вислуханою не зафіксоване чітко навіть у заявному законодавстві (не говорячи про втручальне) і не забезпечується на практиці.

Приватній особі можуть зменшити розмір державної пенсії, навіть не ставлячи її до відома про ініціативу перегляду розміру пенсії. Тобто особа може дізнатися про відповідне рішення (адміністративний акт) вже після його прийняття.

3. Не залучення «заінтересованих осіб» до прийняття адміністративних актів.

Така категорія суб’єктів взагалі відсутня в адміністративному законодавстві, яке регулює діяльність публічної адміністрації. Наприклад, прийняття рішень у сфері будівництва здійснюється без залучення заінтересованих осіб.

4. Особам не повідомляється про права та порядок оскарження адміністративних актів.

Громадяни обмежені в можливості захисту своїх прав.

5. Адміністративні органи не мотивують несприятливі адміністративні акти.

У кращому разі є лише посилання на норму закону, на підставі якої приймається такий акт.

6. Адміністративні органи можуть відкликати, визнати недійсними чи скасувати власний акт практично без обмежень.

Таке свавілля особливо притаманне при зміні політичної влади, яка має вплив на адміністративні органи (наприклад, міських голів, голів місцевих державних адміністрацій).

7. Адміністративне оскарження неефективне.

Оскарження до вищих органів не дає результату через відомчу заангажованість, а суди перевантажені.

Автори Методології проведення антикорупційної експертизи визнали відсутність адміністративних процедур корупціогенним фактором.

Критика попереднього законопроекту

Попередній законопроект «Про адміністративну процедуру» №9456 був уже п’ятим за рахунком, і практично одразу його розкритикували фахівці.

По-перше, із нього було досить важко зрозуміти, яким чином запропоновані у проекті процедурні правила розгляду звернень юридичних та фізичних осіб можуть бути застосовані в діяльності колегіальних органів (уряду, місцевих рад).

По-друге, безліч адміністративних процедур, наприклад, порядок ліцензування певних видів господарської діяльності, порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, не потребували визначених у проекті процесуальних дій та інститутів.

По-третє, запропоновані у проекті правила процедури здавалися надзвичайно подібними до правил судочинства (зокрема, положення про докази, заперечення, слухання, клопотання, відвід посадової або службової особи, проведення огляду місця та речей, допиту спеціалістів, експертів та свідків тощо) і є за своєю природою процесуальними.

Деякі фахівці зазначають, що обов’язок враховувати практику Європейського суду з прав людини у своїй діяльності передбачений для судових інстанцій, а не для адміністративних органів, а також вважають інститут свідків та експертів зайвим в адміністративній процедурі.

Раніше повідомлялося, що в Раді з’явився законопроект про децентралізацію.