У справі №819/2895/14-а Національна асоціація адвокатів України подала позов до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області щодо визнання дій протиправними.
Позовні вимоги НААУ обґрунтовувалися тим, що при поданні державному реєстратору документів для внесення відомостей до Реєстру в.о. голови КДКА діяв з порушенням принципу обов`язковості виконання рішень адвокатського самоврядування, а саме без дотримання вимог пункту 1.8 розділу ІІ «Повноваження Ради адвокатів України» Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України.
Нагадаємо, НААУ є засновником КДКА.
Окружний адмінсуд у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій в.о. голови КДКА і закрив провадження у справі в цій частині. В іншій частині суд апеляційної інстанції постанову окружного суду залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідачами по відношенню до НААУ як засновника КДКА не вчинено жодних дій чи бездіяльності, які б порушували права чи інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. Однак в частині визнання протиправними дій в.о. голови КДКА суд зазначив, що посадова особа при цьому не здійснювала владних управлінських функцій, а тому її дії не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
НААУ було подано касаційну скаргу. На її думку, цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.
Нагадаємо, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду вкотре наголосила, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте одна лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тобто під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Маємо випадок, коли НААУ оскаржує дії державних реєстраторів щодо внесення змін до відомостей про КДКА.
«Звернення НААУ до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту порушених, на її думку, прав та інтересів позивача як засновника КДКА, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства», — вирішила ВП ВС.
Водночас висновок апеляційного суду щодо визнання дій в.о. голови КДКА такими, що не пов’язані зі здійсненнями управлінських функцій, ВС визнав обґрунтованим.
Враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд вказав на важливий аспект у питанні стягнення витрат на правничу допомогу.
Крім того, ми писали, що ВП ВС висловилася щодо статусу прокурора, який включений в групу.