Поновлення строку на апеляційне оскарження: практика Верховного Суду

Виходячи з системного аналізу правових норм та судової практики, поважною причиною пропущення процесуального строку є неможливість особи подати заяву у визначений законом строк. Іншими словами, це об`єктивно непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення особи. Такі обставини зазвичай пов`язані з перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду при розгляді справи №130/2448/16-к, зазначив, що без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги. Раніше апеляційний суд формально вирішив, що особа не навела достатніх підстав, які перешкоджали їй вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки вона була присутня в судовому засіданні під час проголошення резолютивної частини ухвали.

Отже, ухвалою районного суду у справі №130/2448/16-к за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, до особи застосовано примусові заходи медичного характеру. При цьому в судовому засіданні 7 березня 2019 року було оголошено резолютивну частину ухвали. Повний текст законний представник особи отримав 14 березня. Апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, заявлено клопотання про поновлення строку, було подано 10 квітня. Апеляційний суд відмовив у поновленні строку на подачу скарги, адже вважав, що 30-денний відлік необхідно починати з дня проголошення ухвали, а не з дня отримання тексту рішення.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції зазначив, що її подано з пропуском установленого законом строку, а доводи заявника не підтверджують неможливості вчасно скористатися правом на оскарження ухвали.

Верховний Суд визначив: «Участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції захисників не може бути підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження законному представнику особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру». Тобто така особа є самостійним учасником судового провадження і наділена правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, виходячи із положень п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, особа, яка її подає, має вказати свої вимоги, їх обґрунтування та зазначити, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Без повного тексту судового рішення особа позбавлена такої можливості. Саме ці обставини перешкодили законному представнику своєчасно подати апеляційну скаргу для відповідного перегляду оскаржуваного рішення вищою інстанцією.

«Правило дотримання 30-денного строку на оскарження ухвал суду про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру з дня їх проголошення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК, покликане надати потенційному заявникові достатньо часу для роздумів щодо подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції», — наголосив Верховний Суд.

Під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону, що є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення. Таким чином, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу.

 Раніше «Судово-юридична газета» писала про практику ВС щодо зловживання процесуальними правами.

Крім того, ми писали, що Велика Палата вирішила виключну правову проблему щодо перебігу позовної давності.