Чим підтверджуються повноваження захисника у кримінальному провадженні: постанова ККС ВС

Особа підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді суду першої інстанції задоволено клопотання слідчого ВП ГУНП та обрано за відсутності підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного. Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України зобов`язано слідчого ВП ГУНП. або іншого слідчого, в провадженні якого на той час буде знаходитись кримінальне провадження, після затримання підозрюваного, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження доставити його до суду першої інстанції для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката, подану в інтересах підозрюваного, на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції повернуто особі, що її подала. Апеляційний суд виходив із того, що захисником не додано копії договору на надання правової допомоги, який є підставою для видачі адвокатом ордеру. Також суд апеляційної інстанції послався на ч. 2 ст. 45 КПК України, де зазначено, що захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. У свою чергу адвокат до поданої апеляційної скарги не надав відповідного витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Мотивація касаційної скарги 

Захисник вказує на те, що повертаючи його апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що він не підтвердив свої повноваження на представництво інтересів клієнта. Зазначає про те, що дане твердження суперечить п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України, згідно якого повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, а також суперечить ст. 26 Закону України № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позиціям Верховного Суду та практиці Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Верховного Суду

Відповідно до ст.ст. 55, 59, 129 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Принцип забезпечення обвинуваченому права на захист та забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень, є однією з основних засад судочинства.

Крім того, забезпечення права на захист та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, віднесено до загальних засад кримінального провадження (п.п. 13, 17 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Гарантії права на захист у разі кримінального обвинувачення передбачені й у п. «d» ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та підпункті (c) п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У цьому випадку використана синтаксична конструкція, в якій однорідні члени речення з'єднані безсполучниковим зв'язком і між двома останніми членами речення стоїть розділовий сполучник «або».

Таким чином, пункт 2 ч. 1 ст. 50 КПК України визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого   п. 1, - захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 цієї статті цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КПК України «встановлення будь-яких додаткових умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається». При цьому, долучення до матеріалів кримінального провадження захисником витягу з Єдиного реєстру адвокатів України законодавством не передбачено.

Отже, виходячи з наведеного, судом апеляційної інстанцій допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1  ст. 438 КПК України є підставою для його скасування та призначення нового розгляду  в суді апеляційної інстанції.

Положення п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України визначають, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого п. 1, - захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 цієї статті цього кодексу.

З рішенням по справі №: 201/1058/19 можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала пояснення ККС ВС щодо різниці між термінами «умисне тяжке тілесне ушкодження» та «вбивство через необережність».