Секретар Ради суддів України Олена Журавська: Уникнути критики громадськості в професії судді неможливо

Рада суддів України в останні тижні опинилась у центрі уваги суспільства. Саме цей орган суддівського самоврядування, за задумом авторів нової судової реформи, має взяти активну участь у впровадженні ініціатив президента Володимира Зеленського та його юридичної команди. Втім, Рада суддів не є однорідною за складом, іноді судді різних інстанцій та спеціалізацій мають діаметрально протилежні думки з приводу тієї чи іншої проблеми. Чому у Ради суддів виникли проблеми з делегуванням представників у конкурсну комісію з добору членів ВККС, чи є в Раді суддів внутрішні конфлікти, як виглядає робота судді районного суду першої інстанції, чи потрібно впроваджувати «електронний суд» та чому громадськість не завжди права в своїх оцінках, «Судово-юридичній газеті» розповіла секретар Ради суддів України, суддя Деснянського районного суду Києва Олена Журавська.

Рада суддів та конкурсна комісія з добору членів ВККС

Чи будуть та як скоро, на Ваш погляд, делеговані РСУ три представники у конкурсну комісію, яка обиратиме членів ВККС?

Рада суддів України 22.11.2019 зняла з розгляду питання про обрання трьох членів Ради суддів України до складу Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Говорити про конкретні проміжки делегування представників Ради суддів України до складу Конкурсної комісії, на жаль, на даний час неможливо, оскільки це залежить від оперативності Вищої ради правосуддя в розробленні Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та оголошення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Наразі планується, що питання обрання трьох членів Ради суддів України до складу Конкурсної комісії буде розглядатися, щойно ВРП здійснить вищезазначені дії.

Головою РСУ під час засідання 22.11.2019 ставилось на голосування питання щодо визначення конкретної дати для розгляду цього питання — 6 грудня 2019 року, але воно не набрало відповідної кількості голосів.

Більшість членів РСУ вважали, що позачергове засідання Ради голова може скликати в будь-який день і час.

Хочу зазначити, що чергове засідання Ради суддів заплановане на 20 грудня.

Які були основні мотиви перенесення питання про делегування членів РСУ на засіданні 22.11.2019? 

Загалом думки членів РСУ з цього приводу розділилися. Якщо узагальнити позиції членів РСУ, які голосували за зняття з розгляду цього питання, то вони зводяться до наступного.

Відповідно до частини першої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу в порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 95-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищою радою правосуддя для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України утворюється конкурсна комісія та затверджується її персональний склад.

Абзацом першим частини 2 цієї ж статті визначено, що Положення про конкурс затверджує Вища рада правосуддя.

Тобто законодавець визначив, що у відповідних процедурах Вища рада правосуддя має:

- затвердити Положення про конкурс;

- прийняти рішення про утворення конкурсної комісії;

- затвердити персональний склад конкурсної комісії.

З цих підстав окремі члени РСУ вважали, що для того, щоб РСУ могла розглядати це питання, Вища рада правосуддя має затвердити Положення про конкурс або ж, принаймні, ухвалити рішення про утворення конкурсної комісії.

Саме тому зазначене питання 22.11.2019 було знято з розгляду.

Також можу повідомити, що 25.11.2019 р. на адресу Ради суддів України надійшов лист від Вищої ради правосуддя з проханням надати пропозиції щодо розроблення Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Після затвердження цього Положення та ухвалення рішення про утворення конкурсної комісії Рада суддів України без зайвих зволікань повернеться до розгляду питання про обрання трьох членів Ради суддів України до складу Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Чи є в Раді суддів конфлікти між членами РСУ? Чи було звернення РСУ до Вищої ради правосуддя стосовно судді Великої Палати ВС О. Ткачука?

Рада суддів не зверталась до ВРП щодо члена РСУ О. Ткачука. Було лише рішення, яким висловлено позицію РСУ про те, що поширена О. Ткачуком інформація у заяві від 21.06.2019 року є неправдивою та підриває авторитет судової влади.

Особисто в мене з жодним членом РСУ конфліктів немає, оскільки я людина неконфліктна. Саме слово «конфлікт» з латинської перекладається як «зіткнення», і я вважаю, що якщо зіткненню не вдалося вчасно запобігти, то потрібно хоча б спробувати нейтралізувати його наслідки. Тому я вважаю, що всім нам, незалежно від займаних посад, потрібно навчитись стримувати негативні емоції, тому що це заважає конструктивному діалогу. Треба не згадувати минуле, не накопичувати проблем і не опускатися до образ. Хотілося б, щоб ми всі навчились критикувати опонентів більш доброзичливо, а не критикувати, як відбувається в більшості випадків, з бажанням показати себе, підкреслити свою важливість в очах інших, скривдити та зачепити людину. Це особисто моя думка з приводу уникнення конфліктних ситуацій.

Реалії першої інстанції та «електронний суд»

Яке у Вас навантаження як у судді? Чи зростає воно кожного року?

На даний час, порівняно з іншими роками, навантаження на одного суддю, безперечно, зросло, а кількість справ у провадженні одного судді збільшилась навіть не на сто чи двісті справ на рік. Зазначене, безперечно, призводить до збільшення тривалості розгляду справ, оскільки, незважаючи на їх кількість, пріоритет необхідно віддавати якості розгляду та ухвалених рішень.

Навантаження зростає кожного року, як і темпи такого зростання. З урахуванням наявного дефіциту кадрів у судах, який стосується не лише суддів, а і працівників апарату, прогнозовані наслідки такого стану речей можуть бути дуже руйнівними та суттєво погіршити рівень доступу людей до правосуддя.

Я особисто маю визначену спеціалізацію з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення. Крім того, я здійснюю повноваження слідчого судді, як і кожен суддя з такою ж спеціалізацією в Деснянському районному суді м. Києва.

Незважаючи на надмірне навантаження і участь в суддівському самоврядуванні, я завжди отримувала й отримую задоволення від своєї роботи, а такий шалений темп налаштовує завжди бути в тонусі, оперативно та якісно розглядати справи та реагувати на події, які відбуваються навколо.

Чи виникають у вашому суді проблеми з комплексами аудіо/відеофіксації «Акорд»? Як у вас в суді працює «електронний суд»?

Вказані питання є наразі дуже актуальними для суддів та працівників апарату.

На мій погляд, існує ряд проблем, які не були враховані при запровадженні обов’язкової звуко- та відеофіксації судових засідань та підсистеми «Електронний суд».

Перш за все, необхідно відзначити, що працівників апарату не навчали роботі із вказаними програмами та технікою. Звичайно, всі ми знайомимось з роз’ясненнями, статтями, інструкціями, проте найбільш ефективним було б живе спілкування з розробниками вказаних новацій, обговорення проблемних питань тощо. І таке спілкування має відбуватись не на найвищому рівні, а безпосередньо з особами, які будуть з цим працювати, — працівниками судів.

Окрім вказаного, суди не були завчасно оснащені необхідною технікою, що створювало значні перешкоди для своєчасного та оперативного розгляду кримінальних справ та клопотань органів досудового розслідування саме за допомогою комплексів «Акорд».

Наразі в Деснянському районному суді м. Києва всі зали судових засідань, а також більшість кабінетів суддів оснащені комплексами «Акорд». Секретарі спокійно працюють із вказаним комплексом.

Звичайно, найбільше труднощів із запровадженням комплексу «Акорд» виникло у суддів, які розглядають кримінальні провадження, та слідчих суддів, оскільки умова обов’язкової звуко- та відеофіксації судового засідання запроваджена в КПК.

Однак, як би там не було, впровадження комплексів аудіо/відеофіксації «Акорд» та підсистеми «Електронний суд» є необхідним. Це не лише збільшує рівень прозорості та відкритості судової влади, а і є гарним механізмом захисту самих суддів від безпідставних звинувачень та зловживань з боку недобросовісних сторін.

Водночас, щоб ці системи працювали якісно, потрібен час, ресурси, технічне обладнання та підготовлені до цієї роботи працівники.

Прокурорський досвід

За який напрямок Ви відповідали під час роботи в органах прокуратури?

Майже вся моя діяльність в органах прокуратури, з 2000 року, була пов’язана з підтриманням державного обвинувачення в судах. Остання посада, з якої я була звільнена в порядку переведення у 2008 році, — прокурор відділу участі прокурорів при розгляді справ апеляційним судом міста Києва управління підтримання державного обвинувачення прокуратури міста Києва.

Про «справи Майдану»

Чи згодні Ви з критикою громадськості Ваших рішень, які були прийняті під час акцій протесту у січні-лютому 2014 року? Чому під час співбесіди у ВККС 17.07.2018 року Ви повідомили, що громадянин Сергій Мартинюк, який був заарештований рішенням суду під Вашим головуванням 24 січня 2014 року після затримання на вулиці Інститутській, не має відношення до подій Майдану?

Перш за все, вважаю за необхідне зазначити, що, реалізуючи повноваження судді, я намагаюсь працювати так, щоб мої рішення були доступними та зрозумілими для людей, яких вони стосуються, відповідали закону, стояли на захисті основоположних прав людини, суспільства та держави.

При здійсненні повноважень судді значущу роль та пріоритетність для мене мають інтереси осіб, права яких зачіпаються ухваленими мною судовими рішеннями, оскільки саме на їх життєдіяльність вони мають безпосередній вплив. А тому, якщо говорити про ставлення громадськості до ухвалених мною рішень, то для мене, напевно, буде важливішим відношення та сприйняття вказаних рішень особами, законні інтереси яких такими рішеннями охоплюються.

Я поважаю діяльність більшості громадських організацій та активних діячів, розумію її важливість та направленість, проте, ухвалюючи судові рішення, я намагаюсь абстрагуватись від думки громадськості та керуватись лише діючим законодавством та внутрішнім переконанням, оскільки, займаючи посаду судді, я зобов’язана зберігати неупередженість та самостійність у прийнятті рішень. Адже я вважаю, що ці якості є надважливими для забезпечення верховенства права, здійснення належного захисту або відновлення прав осіб, які звернулись до суду, та захисту інтересів суспільства та держави.

При цьому втручання громадськості саме у здійснення професійних повноважень судді я сприймаю як тиск, а рішення, прийнятті внаслідок такого впливу на суддю, не можуть бути законними.

Хочу зазначити, що уникнути критики громадськості в моїй професії є, на жаль, неможливим, оскільки інколи прийняті рішення можуть суперечити поняттю справедливості в тому сенсі, як його розуміють різні групи населення.

У наведеному випадку я вважаю критику моїх рішень, які були прийняті під час акцій протесту, неконструктивною, оскільки, як я вказувала у Декларації доброчесності за 2016 рік, мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені ст. 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Вказані факти перевірялись Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та не були підтверджені.

Сергій Мартинюк, на Ваш погляд, не був учасником акцій протесту?

Дійсно, 24.01.2014 року мною було постановлено ухвалу про застосування до підозрюваного Мартинюка С.І. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

12.02.2014 року мною постановлена ухвала, якою підозрюваному Мартинюку С.І. змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

При цьому в жодному з судових засідань Мартинюк С.І. не зазначав ні про свою участь в акціях протесту, ні про свою незгоду з прийнятими рішеннями.

З даного приводу 20.01.2016 р. рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №105/дп-16 провадження у дисциплінарній справі стосовно мене припинено, оскільки в моїх діях не вбачається ознак дисциплінарного проступку.

Під час відповідної дисциплінарної процедури мені стало відомо, що до Вищої кваліфікаційної комісії суддів надійшло звернення «Ради активістів Майдану», згідно з яким Мартинюк С.І. не був учасником жодного із загонів «Самооборони Майдану», участі у волонтерському русі не брав, до масових протестів на стороні прихильників Євромайдану не долучався.

«Рада активістів Майдану» попросила Вищу кваліфікаційну комісію суддів урахувати факт моєї об’єктивності та неупередженості як при розгляді справи відносно Мартинюка С.І., так і інших справ.

При цьому в рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів зазначено, що я, по факту розгляду зазначеного вище клопотання відносно Мартинюка С.І., до відповідальності не притягувалась, скарги на мої дії від вказаного громадянина та інших осіб не надходили.

Враховуючи все вище викладене, а також те, що Мартинюк С.І. не був учасником Євромайдану та масових акцій протесту, які відбувались у зазначений в повідомленні період, моє рішення про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містить ознак, визначених ст. 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», та не входить до переліку рішень, на підставі прийняття яких здійснюється перевірка суддів.

Хочу відзначити, що під час подій Майдану суди продовжували здійснювати свою діяльність, розглядали справи, ухвалювали судові рішення, обирали запобіжні заходи та притягували осіб до адміністративної відповідальності. У провадженні суду перебувала велика кількість справ, але це не свідчить про те, що всі ці справи стосуються акцій протесту та їх учасників.

Чи розглядаєте Ви зараз справи, які пов’язані з подіями Майдану?

На сьогоднішній день в моєму провадженні перебуває три кримінальні провадження, в т. ч. і відносно колишнього командира роти №2 полку міліції особливого призначення «Беркут» Логвиненка А.Д., відносно заступника начальника відділу забезпечення масових заходів управління громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві Спасських Ю.В.

Кримінальне провадження відносно Логвиненка А.Д.: обвинувачується у перевищенні влади під час проведення масових заходів біля будівлі Київської державної адміністрації (вул. Хрещатик, 36, м. Київ) та у перешкоджанні діяльності народних депутатів України, які мали намір висловити депутатам міської ради свою політичну та правову позицію щодо легітимності депутатів та законності проведення сесії Київської міської ради 19 серпня 2013 року. В даному кримінальному провадженні 23 особи визнані потерпілими, більшість із них депутати ВРУ Vll скликання.

Кримінальне провадження відносно Спасських Ю.В. який обвинувачується як в незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, так і в організації, зокрема керуванні підготовкою та вчиненням умисного вбивства двох і більше осіб, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого на виконання явно злочинного наказу. У даному кримінальному провадженні 117 осіб визнано потерпілими.

Крім того, в моєму провадженні перебуває справа відносно восьми колишніх міліціонерів оперативної роти ПМОП «Беркут», які обвинувачується в т.ч. у перевищенні влади та службових повноважень при затриманні громадян 23 січня 2014 року у Кріпосному провулку у місті Києві.

Чи заявлялись Вам відводи у зв’язку з тим, що Ви виносили рішення щодо нібито учасників масових акцій протесту під час подій Майдану?

По жодному з вищезазначених кримінальних проваджень мною не заявлявся самовідвід, а учасниками кримінальних проваджень заяви про відвід головуючого судді, тобто мене, також не подавались.

Чи допитувались Ви в тому чи іншому статусі працівниками прокуратури після подій Майдану, коли вже почалось відповідне розслідування?

На відміну від багатьох інших суддів районних судів столиці, мене жодного разу не викликали на допити в рамках тих чи інших кримінальних проваджень, пов’язаних з подіями Майдану.

Про доходи та майно

У листопаді 2019 року кілька громадських об’єднань заявили про те, що Ваші та Вашого чоловіка статки не відповідають задекларованим доходам. Наскільки це відповідає дійсності?

Зазначене питання детально досліджувалось при співбесіді у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та не є таємницею. Мої статки та статки мого чоловіка відображені в поданих мною деклараціях. Іншого майна та інших матеріальних цінностей моя сім'я не має.

Відносно матеріального стану суддів проводилась дуже ретельна перевірка. Перед співбесідою у ВККС, в межах кваліфікаційного оцінювання, така перевірка проводилась відповідними органами і відносно мене, членів моєї сім'ї та інших родичів. Було зазначено, що порушень правил декларування з мого боку не було.

Щодо транспортних засобів, які належать мені та чоловіку, то перш за все необхідно звертати увагу на рік їх випуску та їхню вартість. Вони не є предметами розкоші, а є засобом пересування, враховуючи мій активний спосіб життя, мою багатодітну родину та доволі часті відрядження.

При цьому автомобіль Honda, що належить особисто мені, був придбаний ще у 2006 році, а автомобіль мого чоловіка Toyota придбано ще в 2012 році.

З приводу іншого майна, після ретельного дослідження поданих мною декларацій стане зрозуміло, що це майно з'явилось у мене та в мого чоловіка не з повітря, а шляхом накопичення коштів, продажу належного на праві власності майна та купівлі іншого.

Так, наприклад, належна моєму чоловіку квартира в Київській області, площею 95,7 кв. м, була придбана за рахунок відчуження квартири, меншої за площею, в місті Києві.

При цьому мій чоловік тривалий час, а саме з 1991 по 2011 рік, а потім з 2014 по 2015 рік, працював в органах прокуратури України, а не «став прокурором після Майдану», як заявляють деякі видання та особи.

Крім вказаного, необхідно звернути увагу й на те, що я була призначена на посаду судді в 2008 році, а більшість майна, належного мені та моїм близьким родичам, було набуто ще далеко до того, як почалась моя суддівська кар’єра.

З огляду на зазначене, будь-які звинувачення в мій бік з приводу незаконно набутих матеріальних статків є необґрунтованими та спростовуються поданими деклараціями.