Вищий адмінсуд було знищено після ухвалення рішень, які не сподобалися владі, — Михайло Смокович

Чи треба надавати адміністративним судам автономію та повертатися до Вищого адміністративного суду — це питання стало предметом обговорення робочої групи з питань розвитку законодавства про організацію судової влади, яка діє у складі Комісії з питань правової реформи при Главі держави. Вона запропонує Президенту Володимиру Зеленському свій погляд на подальшу судову реформу.

Так, 18 листопада під головуванням Миколи Оніщука відбулося друге засідання робочої групи, на якому був представлений і прийнятий за основу проект Концепції удосконалення чинного законодавства про судоустрій, статус суддів, судочинство та суміжні правові інститути. Текст проекту в попередній версії — адже над ним ще буде працювати редакційна комісія — того ж дня опублікувала «Судово-юридична газета».  

Над цим проектом працювали підгрупи. Втім, у ході обговорення з'ясувалося, що спірних питань залишилося досить багато. Деякі пропозиції викликали відкриту критику членів робочої групи. Одна з них — встановлення автономії адміністративних судів.

Нагадаємо, що згідно з проектом Концепції пропонувалося:

• створити Вищий адміністративний суд як суд першої інстанції з розгляду адміністративних справ за участю центральних органів влади. Судом апеляційної інстанції для справ, розглянутих Вищим адмінсудом як судом першої інстанції, повинен виступати Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду;
• відокремити адміністративні суди з метою створення автономної трирівневої вертикалі в системі судоустрою України.

Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович підтримав ідею автономії та висловив думку, що під час судової реформи часів Президента Петра Порошенка Вищий адміністративний суд було «знищено» через винесення ним певних рішень.

«Система адміністративних судів в Україні має бути автономною. І все йшло до того, що ця система мала б бути автономною після конституційних змін 2 червня 2016 року. Тут присутні члени Конституційної комісії, і я був її членом. Коли опрацьовувалися зміни до Конституції, зокрема до ст. 125, то Конституційна комісія неодноразово зверталася до Венеційської комісії з приводу побудови системи судової влади в Україні, і в тому числі касаційних судів. Її основний висновок для системи адміністративних судів — що їх система має бути автономною із автономним Вищим адміністративним судом України. Про це всі пам’ятають, і в цьому напрямку працювала Конституційна комісія.

Так сталося, що Вищий адміністративний суд України здійснював судовий контроль і над центральними органами влади. Було винесено кілька судових рішень, які, звичайно, не сподобалися особам, що в той час були при владі, і автоматично було заявлено, що нам такий суд не треба. Тому він був знищений, підведений під один дах із Верховним Судом, і на сьогоднішній день є Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду», — підкреслив голова КАС ВС Михайло Смокович.

«В представленій сьогодні Концепції руйнується залежність від діючих юрисдикцій, зокрема від Великої Палати, в якій з кожної юрисдикції є представники, які вирішують долю справ у сфері публічно-правових відносин, і все перекладається на Касаційний адміністративний суд. Це вітається.

Разом з тим, цією концепцією передбачено, що дуже багато спорів буде віднесено до Касаційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції.

Організація роботи у КАС ВС зовсім інша порівняно з іншими касаційними судами: ми працюємо з виборчими спорами, вночі, в святкові дні і так далі. Уніфікувати цю роботу ми з іншими касаційними судами не можемо. В тому числі, ми бачимо навантаження на офіси суддів КАС ВС, яке значно більше в зв’язку з такими особливостями розгляду справ, і в КАС ВС зосереджено біля 45% справ, які взагалі є в Верховному Суді.

Як голова суду я дивлюся, що є певні ущемлення щодо бюджетного фінансування суду. З-поміж іншого, ми повинні розуміти, що всі судді судової системи є потенційними учасниками судових процесів в сфері публічної служби, де судовий контроль теж здійснюють адміністративні суди. Це стосується і зарплати суддів, і оцінювання, і конкурсів. Тому вони ніколи не можуть бути разом.

З-поміж іншого, я бачу що до суддів адміністративних судів будуть додаткові вимоги — які є і в Європі.

Дуже багато є європейських взірців, які ми б хотіли започаткувати в адміністративному судочинстві. Тому я не розумію, чому така протидія автономії адміністративних судів. Це лише на благо судової системи та українського народу», — вважає Михайло Смокович.

Слід зазначити, що Микола Оніщук раніше в інтерв’ю журналістам підтримав ідею відокремлення адміністративної юстиції, зауваживши, що «доступ до професії судді адміністративного суду повинен мати підвищені вимоги і стандарти. І про це я говорив ще під час участі в засіданнях Ради з питань судової реформи при президенті Порошенку. Тому що адміністративні справи — це справи громадянина проти держави. З однієї сторони — пересічний громадянин. З іншої — владний суб’єкт, в якого є ресурси, вплив. Щоб суддя неупереджено розглядав такі справи, повинні бути підвищені і професійний стаж, і вікові цензи… Йдеться про збільшення віку для того, щоб мати можливість претендувати на посаду судді, з 30 до 35 років. І про збільшення стажу професійної діяльності з 5 до 7 років. Крім того, до цього стажу зараховуватиметься стаж перебування на державній службі певної категорії. Мова йде, наприклад, про керівників чи заступників керівників департаменту якогось відомства».

Втім, під час обговорення 18 листопада член робочої групи, суддя Господарського суду Києва Роман Бойко зазначив, що «це, мабуть, єдина пропозиція, яка була відхилена на робочій групі, проте чомусь знову з’явилася тут».

«Майже одноголосно на робочій групі ми вашу пропозицію відхилили стосовно автономії адміністративної юстиції», — вказав Роман Бойко.

«Що таке автономія — це більша заробітна плата? Більші вікові цензи? Ці пропозиції теж були відхилені. Навіщо нам знову розрізнювати суддів за заробітними платами, за якимось вимогами?» — додав суддя.

Зі свого боку Микола Оніщук зауважив, що на засіданні робочої підгрупи було підтримано ідею винести цю проблему на окреме обговорення. «Є стенограма, і я прошу бути коректними», — звернувся він до Романа Бойка.

Керівники інших касаційних судів Верховного Суду, присутні на засіданні, пропозицію про автономію адмінюстиції не підтримали. На їхню думку, це ніяк не сприятиме єдності судової практики. Зокрема, заступник голови Верховного Суду, Голова Касаційного господарського суду ВС Богдан Львов зазначив, що в більшості країн світу адміністративної юстиції немає. «В тих країнах, де вона є, вона не завжди є судовою владою. Часто згадують Францію, але там це не судовий орган, а виконавча влада», — зауважив він у відповідь на заяву Олександра Пасенюка щодо того, що в більшості європейських країн існують адміністративні суди. «Стосовно Литви, там два верховних суди, але як вони узгоджують практику? Вони збираються разом і домовляються. Поки що ми не те що не маємо такого досвіду, а той досвід, який ми маємо, якраз свідчить, що домовитися не вдасться. Тобто ми фактично ідею єдиної судової практики зруйнуємо.

Якщо говорити про Німеччину, то там існує окрема ланка, яка вирішує міжюрисдикційні спори. Тобто, якщо ми зараз створимо окрему адміністративну юстицію, завтра ми будемо створювати орган, який вирішуватиме міжюрисдикційні спори, і знов повернемося до чотириланкової судової системи. Я був прихильником такої системи, але вона вже ліквідована. Не можна кожних 3-4 роки руйнувати систему, обираючи інший шлях розвитку. За умови автономного існування адміністративної юстиції єдності судової практики у нас не буде», — підкреслив Богдан Львов і додав, що таким чином фактично закладається фундамент під наступну судову реформу через 5-7 років.

Голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Ірина Венедіктова зазначила, що «створити Вищий адмінсуд — це не концепція. Це завдання до виконання», і вона вбачає в цьому загрози.

«Спочатку треба проговорити можливість такої автономної вертикалі. А ми ставимо собі завдання відокремити адміністративні суди. Щодо моєї суб’єктивної думки — я категорично проти такого відокремлення. Ми говоримо про доступ громадян до правосуддя: коли людина приходить в суд, віддає свій позов, і там за своєю внутрішньою спеціалізацією суди його вирішують. А ми собі ставимо за завдання створити «мега-адміністративну юстицію». Такими речами ми визначаємо не тільки напрямок, а й ставимо крапку. А чи проговорили ми з професійною громадськістю, чи ми бачимо таку модель розвитку судоустрою? Я погоджуюся, що не можна кожних 2-3 роки змінювати модель. Вибачте, але це виглядає як прописування певних професійних інтересів», — підкреслила вона.

В результаті голосування ідею відокремлення адмінсудів підтримали 10 членів робочої групи: Микола Оніщук, Інна Ємельянова, Михайло Смокович, Олександр Пасенюк, Наталія Блажівська, Михайло Ісаков, Віктор Грищук та ін. Проти виступило 11 членів робочої групи.

«Правильно я розумію, що ті, хто за, підтримали новий конкурс до Касаційного адміністративного суду?» — задав риторичне питання Роман Бойко.

«Жодна з пропозицій не набрала більшості голосів», — підсумував Микола Оніщук.

Отже, з огляду на гостру дискусію, яка відбулася, виникає питання, яка доля спіткає напрацювання робочої групи та чи будуть вони взагалі взяті до уваги.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала про версії скорочення Верховного Суду. Одна з них стосується виділення в автономію адміністративної юстиції.