Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Академії на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таку заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та роз`яснив позивачу його право на звернення до суду із позовною заявою в порядку цивільного судочинства.
Проте, на думку ВП ВС, такі спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Справа у тому, що відповідач, перебуваючи на публічній службі, під час навчання в Академії був відрахований через небажання продовжувати навчання.
У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Раніше ВП ВС визначилася з юрисдикцією оскарження дій державного виконавця.