У Ватикані 15 листопада 2019 року пройшов ХХ Конгрес Міжнародної асоціації кримінального права. Перед його учасниками з доповіддю про сучасний стан кримінального права виступив Папа Римський Франциск II.
Безумовно, така тема доповіді є дещо несподіваною для очільника католицької церкви. Основною темою доповіді був зв’язок між кримінальним правом, соціальними злочинами та християнським баченням справедливості.
Тези виступу звелися до наступного.
Папа Франциск II вважає, що кримінальне право ввібрало у себе різні знання, пов’язані з деякими юридичними проблемами, аби ще краще виконувати служіння у карній сфері. Проте праву не вдалося уникнути загроз, які в наш час нависли над демократіями та повноцінним функціонуванням правової держави.
З іншого боку, існує загроза, що кримінальне право починає приймати виключно спекулятивний образ.
Перший — це ідолопоклонство ринку. Немічна, вразлива людина є беззахисною перед інтересами обожнюваного ринку, які стали абсолютним правилом. Сьогодні деякі економічні сектори мають більшу владу, ніж самі держави: це реальність, яка стає ще очевиднішою в часи глобалізації спекулятивного капіталу.
«Принцип максимізації прибутку, відокремлений від будь-яких інших зауваг, призводить до моделі виключення, яка жорстоко поводиться із тими, хто нині переживає соціально-економічні труднощі, в той час як майбутні покоління приреченісплачувати екологічну ціну», — наголосив Папа.
Він додав, що за таких обставин перше, над чим повинен замислитись кожен сучасний юрист, — те, як він може своїми знаннями протидіяти цьому феномену, що піддає ризику демократичні інституції та сам розвиток людства.
Серед прямих викликів, які сьогодні постали перед кожним фахівцем з кримінального права, Папа назвав необхідність стримування каральної ірраціональності, яка виявляється, серед іншого, у масовому ув’язненні, переповненні та тортурах у в’язницях, свавіллі та зловживанні з боку тюремного персоналу, розширенні сфери покарання, криміналізації соціального протесту, зловживанні превентивним ув’язненням та відкиненні найелементарніших процесуальних гарантій.
Зупинився Голова Ватикану і на ризиках кримінального ідеалізму. На його переконання, одним із найбільших сучасних викликів кримінальної науки є подолання ідеалістичного бачення, яке намагається ототожнити обов’язкове з дійсністю.
Адже накладення санкції не може бути морально виправданим лише бажанням зміцнити довіру до нормативної системи та очікування, що кожен індивід бере на себе якесь зобов’язання у суспільстві та поводиться відповідно до того, чого від нього очікують. Тому кримінальне право не може не брати до уваги елементарних даних нашої дійсності.
Одним із частих упущень кримінального права, що є наслідком вибірковості покарання, виявилася незначна увага (або взагалі її відсутність) до злочинів, скоєних впливовими людьми. Мова йде, зокрема, про макрозлочинність корпорацій.
Світовий фінансовий капітал є джерелом тяжких злочинів не лише проти власності, а й проти людей та навколишнього середовища. Йдеться про організовану злочинність, що несе відповідальність, серед іншого, за надмірну заборгованість держав та розкрадання природних ресурсів нашої планети.
Архієрей вважає, що кримінальне право не може стояти осторонь, коли панівне становище використовується для експлуатації інших та завдає шкоди колективному добробуту. Він має на увазі злочини проти людства, які призводять до голоду, бідності, вимушеної міграції і смерті з причини хвороб, екологічних катастроф чи етноциду корінних народів.
Папа Римський бачить наступні проблеми, що загострилися за останні роки:
Крім того, Папа підкреслив, що звернення до «податкового раю» як до засобу, що служить для приховування різних злочинів, часто не сприймається як корупція та організована злочинність. Аналогічно, масові явища привласнення державних коштів залишаються непоміченими або зводяться до мінімуму, ніби вони є просто конфліктом інтересів. Він закликав фахівців кримінального права дослідити ці проблеми.
На думку Папи Римського, основна мета кримінального права — захист найважливіших юридичних цінностей для суспільства, і кожне завдання в цій галузі завжди має суспільний резонанс і вплив на суспільство. Це передбачає і водночас вимагає від кожного вершителя правосуддя, від судді до правоохоронця, великої відповідальності.
Єпископ Риму закликав кожного шанувати приписи права і пригадав, що закон сам собою ніколи не може здійснити мету кримінального права — його необхідно застосовувати з огляду на ефективне добро зацікавлених осіб.
У кожному злочині є потерпіла сторона і є два пошкоджених зв’язки: між злочинцем і жертвою та між злочинцем і суспільством.
Папа підкреслив, що між покаранням і злочином існує асиметрія, а скоєння зла не виправдовує накладення іншого зла у відповідь. Йдеться про справедливість щодо потерпілого, а не про те, щоб засудити агресора.
Франциск II нагадав, що суспільство покликане прямувати вперед до моделі справедливості, що базується на діалозі.
«Не вірю, що це є утопією, але, без сумніву, великим викликом», — додав він, вказуючи на те, що мова йде про виклик, який стосується нас усіх.
Раніше ми розповідали, що у КПК України досі не вирішено питання з оголошенням підозрюваних у міжнародний розшук.