Практика Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП

Фабула судової справи 352/342/17: близько 23:00 на автодорозі Стрий — Чернівці відповідач-1, керуючи автомобілем марки «БМВ-316», на своїй смузі руху вчинив наїзд на пішохода, який після цього впав на смугу зустрічного руху, під автомобіль марки «Кіа Rio». Від отриманих тілесних ушкоджень пішохід, який був у стані сильного алкогольного сп’яніння і переходив дорогу в неналежному місці без розпізнавальних знаків у темний час доби, помер на місці.

Кримінальну справу за даним фактом за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було закрито за відсутності складу злочину.

Дружина загиблого звернулася до суду з вимогою відшкодувати моральну шкоду в розмірі 4 608 000 грн.

При цьому водій БМВ добровільно відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 17 000 гривень, які були витрачені на поховання чоловіка та встановлення пам`ятника. Водій Кіа матеріальної допомоги не надавав.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області, позов задоволено частково. Стягнуто з водіїв у солідарному порядку на користь дружини загиблого 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачами не доведено наявності умислу пішохода або наявності непереборної сили, тому на них, як на володільців джерел підвищеної небезпеки, покладається обов`язок з відшкодування моральної шкоди, незалежно від їх вини. Зі змісту постанови про закриття кримінальної справи вбачається, що дана ДТП сталася внаслідок необережних дій пішохода, тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, не є безпідставними.

Верховний Суд посилається на положення частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, яка визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При частковому задоволенні позовних вимог постраждалої суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що заявлений розмір моральної шкоди є завищеним, незважаючи на те, що вона, безсумнівно, зазнала душевних страждань від утрати чоловіка. Однак суди наголошують: в тому, що загиблий знехтував правилами дорожнього руху, перебував у нетверезому стані, вини водіїв немає.

Крім того, водії БМВ та Кіа не мали технічної можливості попередити дане ДТП шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.

Використання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то, залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, — також залежно від ступеня її вини), розмір відшкодування зменшується.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Верховний Суд погодився з думкою суду першої інстанції про те, що водії БМВ та Кіа як особи, які керували джерелом підвищеної небезпеки, повинні нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності їх вини.

Нагадаємо, ЦК України надає широке тлумачення поняттю «моральна шкода». Зокрема, моральна шкода полягає:

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;
• у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що звичайна необережність або вина, допущені потерпілим у ДТП, не можуть впливати на розмір відшкодування або на звільнення від відшкодування в розумінні вимог статті 1193 ЦК України.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про позицію ВС щодо звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Також ми давали відповідь на питання, чи можливе оскарження процесуальних дій суду шляхом ініціювання нового судового процесу.