Громада проти діяльності екологічно шкідливих підприємств: судова практика

Державна екологічна політика повинна бути спрямована на забезпечення конституційного права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Так, стаття 16 Конституції України проголошує, що обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України. Засобом досягнення цієї мети є створення державної системи реалізації природоохоронних функцій суспільства, яка гарантуватиме право громадян на екологічну безпеку та здорове довкілля.

Право на доступ до екологічної інформації та право громадськості на участь в процесі прийняття суб’єктами владних повноважень рішень, що стосуються екології та стану довкілля, визначено на міжнародно-правовому рівні.

Міжнародним документом, який закріпив зобов’язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, є Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), яку Україна ратифікувала Законом від 6 липня 1999 року №832-XIV. Положення Конвенції є нормами прямої дії, а національне законодавство щодо процедур та механізмів судового захисту порушених екологічних прав та інтересів може їх конкретизувати.

Так, кожен має право і гарантії доступу до процедур судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь. Україна, ратифікувавши конвенцію, взяла на себе зобов’язання забезпечувати громадськості доступ до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

«Конституційне право на безпечне довкілля належить кожному», — зазначив суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Прокопенко на міжнародному заході, присвяченому ролі судової влади у забезпеченні верховенства права в питаннях захисту довкілля.

Так, у справі №910/8122/17 (провадження 12-186гс18) Велика Палата Верховного Суду визначила, що представником громадськості на судовому засіданні щодо питань навколишнього природного середовища та екологічної безпеки може бути благодійна громадська організація.

Звертаючись до суду позовом, МБО «Екологія-Право-Людина» як міжнародна благодійна організація намагалася реалізувати гарантоване національними і міжнародними нормами право на судовий захист права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, розраховуючи на можливість ефективного використання судової процедури.

Однак суди першої та апеляційної інстанцій залишили зазначене поза увагою і застосували обмежувальне тлумачення Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та частини другої статті 293 ЦК України.

Верховний Суд у мотивувальній частині рішення у справі №910/8122/17 зазначив, що право на захист порушеного права на безпечне довкілля має кожен. Це право може реалізовуватися як особисто, так і через представника, а також шляхом участі спеціального суб'єкта — представника громадськості.

Тому Верховний Суд зробив висновок, що у справі №910/8122/17 громадська організація, звернувшись до суду, фактично реалізовувала повноваження органів державної влади, які мають здійснювати відповідний контроль за дотриманнями вимог екологічного законодавства. Крім того, ВС зазначає: оскільки позивач у подібних справах фактично замінює органи державної влади, спір має публічно-правовий характер та повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Не менш цікавий судовий прецедент виник у справі №826/3031/18.

ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві разом з мешканцями житлового комплексу (в якості третьої особи — ГО «Мешканці Комфорт Тауну») звернулися до суду з позовом проти ПАТ. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ПАТ у процесі здійснення господарської діяльності не вживало заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря та жодних дій з метою запобігання захворюванням, отруєнням та забрудненню навколишнього середовища. Мешканці житлового комплексу та представник ГУ Держпродспоживслужби вважали, що «перевищення нормативних значень гранично-допустимих концентрацій вмісту шкідливих речовин в атмосферному повітрі та рівнів еквівалентного звуку є небезпечним, може призвести до негативних наслідків для здоров`я мешканців Дарницького і Дніпровського району, в тому числі, мешканців житлового комплексу, що  в свою чергу є беззаперечною підставою для повного зупинення виробництва (виготовлення) деревоволокнистої плити, виконання робіт до приведення об`єкта у відповідність до вимог санітарного законодавства».

Алгоритм дій жителів міста, які вважали, що діяльність підприємства завдає шкідливого впливу навколишньому середовищу, життю та здоров`ю людей, був наступним:

1. Мешканці ЖК звернулися до ГУ Держспоживслужби в м. Києві щодо негативних умов проживання та встановлення факту негативного впливу факторів навколишнього середовища від виробничої діяльності ПАТ.
2. На підставі наказу ГУ Держпродспоживслужба провела перевірку дотримання законодавства підприємства з проведенням лабораторних досліджень (шум, атмосферне повітря).
3. За результатами перевірки складено відповідний акт, який встановлював порушення ПАТ вимог екологічного законодавства.
4. Розпорядженням ГУ Держпродспоживслужби ПАТ зобов’язано усунути виявлені порушення, зокрема вжити комплекс заходів щодо усунення причин перевищення потенційного обсягу викидів сполук сірки в атмосферне повітря та зменшити рівень шуму тощо.
5. ГУ Держпродспоживслужби неодноразово перевіряла стан виконання підприємством розпорядження, однак порушення були усунуті не в повному обсязі. Концентрація азоту діоксиду, вуглецю оксиду, аміаку, недиференційованого за складом пилу, формальдегіду, фенолу перевищувала максимально разову ГДК. Крім того, було встановлено, що під час непрацюючого виробництва ПАТ на території ЖК концентрація зазначених речовин залишалась в обсягах норми.
6. ГУ Держпродспоживслужби за участю третіх осіб — ГО «Мешканці Комфорт Тауну» подали до суду позов на підприємство, що забруднює навколишнє середовище.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2018 р., яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 р., позов задоволено.

Повністю зупинено виробництво (виготовлення) деревоволокнистої плити, виконання робіт ПАТ до усунення порушень вимог санітарного законодавства.

Касаційний суд погодився с думкою судів попередніх інстанцій.

Громадська організація «Мешканці Комфорт Тауну» під час захисту своїх прав у суді посилалися на те, що перевірку Держспоживслужби, якою встановлено причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ та забрудненням атмосферного повітря, проведено відповідно до вимог чинного законодавства, і навіть після прямої вказівки підприємству зменшити забруднення атмосферного повітря ПАТ продовжувало здійснювати екологічно-шкідливу господарську діяльність.

Приймаючи рішення у справі, ВС посилався на положення частини 2 статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», якою передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Таким чином, у випадку порушення конституційного права на безпечне довкілля варто пам’ятати: суб’єкти господарювання, які в процесі своєї діяльності здійснюють шкідливий вплив на навколишнє природне середовище, зокрема внаслідок викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, зобов’язані здійснювати заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Законодавством передбачений обов’язок таких суб’єктів підприємницької діяльності вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднювальних речовин і зменшення впливу фізичних факторів.

Нагадаємо, що «Судово-юридична газета» повідомляла про перевищення норми забруднення повітря у столиці. 

Крім того, нардеп Олександр Мариковський заявив, що онлайн-моніторингу атмосферного повітря в Україні взагалі не існує.