Видання Financial Times опублікувало статтю, в якій зокрема торкнулося реформування Президентом Володимиром Зеленським судової влади, а саме ухваленого Верховною Радою законопроекту №1008.
«Він [Зеленський В.О.] планує перебудувати нещодавно реформований Верховний Суд в Україні, що спонукає Раду Європи здійснити попереджувальний постріл в контексті забезпечення поваги до верховенства права», — зазначають автори, маючи на увазі критику положень законопроекту з боку партнерів України.
Також автори звертають увагу на те, що зараз саме від Президента залежить, чи буде впроваджено такий закон.
«Президент України Володимир Зеленський перебуває під тиском західних партнерів щодо накладення вето чи, принаймні, внесення змін до закону, ухваленого парламентом минулого тижня з метою глибокої галузевої реформи функціонуючої з проблемами судової системи.
Правляча партія заявляє, що зазначений закон зміцнить верховенство права в країні. В його основі лежить удосконалення процесу конкурсного відбору суддів. Останні зміни мали б зберегти контроль громадянського суспільства над процесом перевірки суддів. Цей крок призначений для усунення суддів, які використовувались олігархами з метою збереження свого впливу над економікою.
Критики стверджують, що система стримувань та противаг може бути втрачена, якщо команда пана Зеленського монополізує владу, формуючи суди зі складу лояльних до діючої влади осіб», — йде мова в статті.
«Деякі положення закону про реформу судової системи... ставлять під загрозу судову незалежність і мають бути перевірені Венеціанською комісією [Ради Європи] до їх прийняття», — відповідне звернення було оприлюднено Представництвом ЄС в Україні після голосування за закон.
Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів, раніше — голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Олександр Дроздов у коментарі «Судово-юридичній газеті» відзначив, що, з урахуванням численних звернень до керівництва парламенту та Офісу Президента з боку іноземних партнерів України, слід зважено підійти до питання підписання ухваленого закону.
«Раніше до керівництва Верховної Ради України та Офісу Президента вже зверталися посли Канади, Великобританії, ФРН та посол ЄС з приводу закону про судову реформу — законопроекту №1008. Вони відзначили, що будь-якому скороченню суддів Верховного Суду має передувати перегляд норм юрисдикції суду й укомплектування належним штатом судів нижчих інстанцій для забезпечення доступу громадян до правосуддя та стабільності судової системи. Окрім того, в листі було зазначено, що вимоги щодо створення конкурсної комісії з відбору членів ВККС та Комісії з питань доброчесності та етики при ВРП, включаючи умови участі та залучення міжнародних експертів, повинні бути переглянуті для забезпечення їх ефективності.
До того ж, як відомо, 2 жовтня Генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчинович Бурич написала лист міністру закордонних справ України Вадиму Пристайку, щоб нагадати про занепокоєння цим законопроектом з огляду на рішення ЄСПЛ у справі екс-судді Верховного Суду України Олександра Волкова проти України. Наразі також ПАРЄ попросила Венеційську комісію підготувати висновок щодо проекту закону, який, як очікується, буде готовий на початку грудня.
А тимчасово повірена у справах Представництва ЄС в Україні Анніка Вайдеманн взагалі підкреслила, що положення законопроекту №1008 стосовно Верховного Суду суперечать європейським стандартам і можуть підірвати незалежність судової системи.
Слід нагадати і про лист від 11 вересня з боку представництва ЄС та посольства Канади на ім’я керівництва держави, яке публікувало ваше видання. Відповідні тези були озвучені іноземними експертами і особисто на засіданні Комітету з питань правової політики.
Якщо називати речі своїми іменами, ми розуміємо, що наразі європейські та міжнародні партнери України не схвалюють таких різких та нічим не обґрунтованих кроків щодо реформи судової влади та намагаються донести цю думку до керівництва України дипломатичною мовою. На жаль, поки що відповідного розуміння цієї мови з боку авторів судової реформи та осіб, відповідальних за ухвалення закону, ми не бачимо. В очах міжнародної спільноти таке нерозуміння може згодом відгукнутися, і не найкращим для нашої держави чином».