Які існують законні підстави для переривання небажаної вагітності

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, належить, зокрема, право жінки на проведення операції штучного переривання вагітності (аборту).

Статтею 281 Цивільного кодексу України передбачено, що штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки.

У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів.

Такі ж норми містяться в Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.05.2013 №423.

Штучне переривання небажаної вагітності, термін якої становить понад 22 тижні, законодавством не передбачається.

Підстави, порядок та умови переривання небажаної вагітності залежать від терміну вагітності, на якому жінка бажає провести аборт:

• до 12 тижнів вагітності;
• від 12 тижнів до 22 тижнів вагітності.

До 12 тижнів вагітності достатньо бажання жінки. В цьому випадку операція (процедура) штучного переривання небажаної вагітності проводиться за місцем звернення вагітної жінки в акредитованих закладах охорони здоров’я ІІ та ІІІ рівнів із застосуванням безпечних методик. Процедуру мають право проводити лікарі-акушери-гінекологи, які мають відповідну підготовку та досвід.

Для проведення операції (процедури) штучного переривання вагітності від 12 до 22 тижнів вагітності необхідна наявність підстав, передбачених законодавством:

• медичні показання, затверджені Переліком підстав, за наявності яких можливе штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів, затверджений постановою КМУ від 15 лютого 2006 р. №144;
• медичні показання, що не передбачені вищезазначені Переліком, але за наявності яких продовження вагітності та пологи становлять загрозу для здоров’я або життя жінки (рішення приймається консиліумом лікарів);
• за наявності підстав немедичного характеру (за наявності соціальних показань, визнаних поважними для вагітної жінки).

Встановивши наявність показань до переривання вагітності у вищезазначених випадках, вагітній жінці видають направлення до комісії структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з метою визначення показань для проведення операції (процедури) штучного переривання вагітності. Комісією, після вивчення показань для проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності, видається направлення (ф. 002-1/о «Направлення на госпіталізацію вагітної жінки для проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів») із зазначенням закладу охорони здоров’я, до якого направляється на госпіталізацію вагітна жінка.

Операція (процедура) штучного переривання вагітності строком від 12 до 22 тижнів здійснюється лікарями-акушерами-гінекологами із застосуванням безпечних методик в акредитованих закладах охорони здоров’я ІІІ рівня (обласних лікарнях).

Якщо підставою для проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності стало встановлення вроджених вад розвитку плода, несумісних із життям, після операції (процедури) обов’язково проводиться розтин плода. Результати патолого-анатомічного висновку заносяться у виписний епікриз. Жінка, якій було проведено операцію (процедуру) штучного переривання вагітності у зв’язку з вродженими вадами плода, направляється для подальшого обстеження до медико-генетичної консультації.

Перед проведенням операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності медичний персонал обов’язково повинен отримати від вагітної жінки підписану інформовану добровільну згоду (за формою, затвердженою Наказом №423).

Проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності у вагітної жінки віком до 14 років або у недієздатної особи здійснюється за заявою її законних представників. Штучне переривання вагітності у вагітної жінки, яка досягла 14 років, здійснюється за її згодою.

Після проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності жінкам, які працюють, видається листок непрацездатності (в порядку, передбаченому відповідно до інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року №455).

Після штучного переривання першої небажаної вагітності жінкам з резус-негативним типом крові обов’язково проводиться імунізація антирезусним імуноглобуліном (застосовується для лікування важких токсичних форм вірусної і бактерійної інфекцій, ускладнень після операції, які супроводжуються септицемією у дорослих і дітей).

Перед прийняттям рішення про переривання вагітності необхідно враховувати наступне. Визначене у ст. 50 СК України право на батьківство передбачає право батька зачатої дитини брати участь у вирішенні питання щодо необхідності проведення аборту. Таке тлумачення цієї норми підтверджується іншими статтями Сімейного кодексу України. Зокрема, в ч. 2 ст. 50 СК України йдеться про те, що відмова дружини від народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Крім того, у ч. 2 ст. 54 зазначено: «Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватись подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право чинити опір усуненню їх від вирішення питань життя сім’ї».

Відповідно до ч. 2 ст. 123 СК України у разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя. Це положення обмежує свободу у власній поведінці жінки, що виношує таку дитину, на проведення операції штучного переривання вагітності. Проте ця жінка не позбавлена права на аборт. Таке втручання може бути проведене у випадках виникнення загрози для здоров'я чи життя цієї жінки і в жодному разі ні за якої іншої умови. Якщо батьки вирішили відмовитися від народження вже зачатої дитини, то право вибору, народжувати дитину чи ні, залишається за вагітною жінкою. При цьому відмова від народження дитини з боку її біологічно-генетичних батьків і згода жінки продовжити вагітність веде до появи на світ дитини, що, за правилами законодавства, походить від біологічно-генетичних батьків (відповідно до ч. 3 ст. 155 СК України, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства).

Українське законодавство також встановлює відповідальність за порушення правил переривання вагітності. Проте детальний аналіз ст. 134 КК України вказує, що диспозиція цієї кримінально-правової норми не охоплює усіх діянь у сфері незаконного проведення аборту. Наприклад, сьогодні не утворюють складу злочину такі дії: переривання вагітності, що здійснюється належним суб'єктом, але поза установою, що має ліцензію на вказаний вид діяльності; переривання вагітності із корисливих мотивів для генетично-інженерної діяльності, з метою отримання прибутку в результаті дослідницького або промислового використання фетальних матеріалів.

Водночас міжнародно-правові акти у сімейно-правовій сфері акцентують увагу на спільній відповідальності чоловіка і жінки за свою репродуктивну поведінку. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок від 18 грудня 1979 року визначає, що жінки мають однакові з чоловіками права вільно і відповідально вирішувати питання про кількість дітей, проміжки між їх народженням та повинні мати доступ до інформації, освіти, а також до засобів, які дають змогу здійснювати їм це право (ст. 16 Конвенції). У цьому міжнародно-правовому акті також зазначено обов'язок держав-учасниць забезпечити на основі рівності чоловіків та жінок доступ до медичного обслуговування, зокрема до тих питань, що стосуються  планування розміру сім'ї (ст. 12 Конвенції). Крім того, вказано на необхідність вживати всіх заходів щодо правильного сімейного виховання, розуміння материнства як соціальної функції і визнання спільної відповідальності чоловіка і жінки за виховання та розвиток своїх дітей, притому пам'ятати, що в усіх випадках інтереси дітей є панівними (ст. 5 Конвенції).

Крім того, новий голова Національної поліції Ігор Клименко розповів, що в Україні будуть створені групи реагування для захисту від домашнього насильства.