За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, найпоширенішим серед адміністративних порушень, пов’язаних з корупцією, є саме невиконання вимог статті 172-6 КУпАП. Водночас дана стаття є рекордсменом серед прийнятих судовими інстанціям рішень про закриття справи за малозначністю.
Аналізуючи судову практику щодо адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, зокрема щодо порушення вимог фінансового контролю, перш за все варто згадати постанову Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 (справа К/800/17615/16). Маємо наступне: мотивувальна частина постанови чітко вказує, що у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з об’єктивної оцінки його наслідків. Далі — конкретизація: наслідки не повинні становити велику суспільну небезпеку, завдавати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Правову прогалину щодо відсутності у чинному законодавстві детального пояснення терміну малозначності та його видів намагався заповнити Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так, для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції Закону України «Про запобігання корупції» та положень КУпАП, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про окремі адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, в листі №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 ВССУ чітко визначив ознаки, які слід враховувати при розгляді справ про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Варто взяти до уваги, що суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Більш детально проаналізувавши офіційне тлумачення ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, звернувшись до практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України») та опрацювавши положення міжнародної та національної правової доктрини, робимо висновок, що бланкетність диспозиції статті 172-6 КУпАП стала підставою для наявності широкого поля суб’єктивного застосування санкцій зазначеної статті, які, між іншим, передбачають значні адмінстягнення.
Отже, фактично законодавець встановлює, що за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на суб’єкта декларування може бути накладений штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані передбачає адмінстягнення у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Випадки, що стосуються подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягнуть за собою за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, об’єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення за ст. 172-6, його об’єктивна сторона має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин електронної декларації, неповідомленні або несвоєчасному повідомленні про відкриття валютного рахунку чи суттєві зміни в майновому стані та поданні завідомо недостовірних відомостей. Предметом правопорушення є е-декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК за минулий рік чи за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб'єктивна сторона правопорушення, як вже було зазначено, пов’язана з наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Крім того, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Широке трактування поняття необережності дедалі частіше використовується суддями при прийнятті рішень щодо притягнення осіб до відповідальності за ст. 172-6 КУпАП. Іншою аргументацією закриття справ слугує відсутність поважних причин.
Відсутність поважних причин може вважатися конструктивною ознакою правопорушення. Тобто за наявності таких причин відповідальність за аналізованою частиною статті виключається, що підтверджується думкою ВССУ. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію чи повідомлення про зміни у майновому стані у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, витребуванням необхідних для внесення в декларацію відомостей, перебуванням (триманням) під вартою, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції тощо.
Що важливо, практика ЄСПЛ (справа «Карєлін проти Російської Федерації» від 06.03.2017), чинне законодавство України та роз’яснення ВССУ встановлюють: при розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені ст.172-6 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 258 КУпАП), та прокурора (ч. 2 ст. 250 КУпАП) є обов’язковою.
З метою забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, в Україні діє Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (далі — Реєстр).
Так, підставою для внесення реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, є електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень або засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
При системному аналізі судової практики окремим розділом можна винести питання про виключення з Реєстру осіб, що вчинили правопорушення, пов’язані з корупцією. Цікавим при розгляді даного питання є рішення Харківського апеляційного суду у справі №816/891/18.
При апеляційному оскарженні апелянт посилався на можливий факт протиправності внесення Міністерством юстиції України відомостей про нього до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, оскільки ним вчинено не корупційне, а адміністративне порушення, пов'язане із корупцією. Тобто основна теза апеляційної скарги базувалася на недоведеному судом першої інстанції факті малозначності правопорушення. Натомість, частиною 1 статті 59 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» встановлено, що відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством.
Відповідно до п. 8 рішення НАЗК від 09.02.2018 №166 підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, розпорядчого документа або судового рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Поширюється практика скасування апеляційними судами рішень суду першої інстанції щодо виключення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Прикладом може слугувати судова справа №580/992/18. Суд першої інстанції зобов’язав Міністерство юстиції України виключити з Реєстру відомості про вчинення особою адміністративного правопорушення, однак апеляційний суд задовольнив скаргу Мін`юсту з огляду на відсутність підстав виключення особи з Реєстру — скасованої постанови, якою її було визнано винною у вчиненні адмінправопорушення.
Підсумовуючи, варто відзначити беззаперечність того факту, що часті та не завжди обґрунтовані випадки визнання адміністративних корупційних порушень малозначними суттєво знижують ефективність законодавчо визначених та напрацьованих механізмів запобігання корупції. Однак стала практика виключення з Реєстру осіб, що вчинили пов’язані з корупцією правопорушення, наразі відсутня.
Нагадаємо, «Судово-юридична газета» повідомляла, що cпеціалістами Державного підприємства «Інформаційні судові системи» було створено ексклюзивний продукт у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій. Обробку персональних даних буде здійснювати штучний інтелект.