Відсутність у виконавчому листі певних відомостей про боржника не є підставою для повернення виконавчих документів: висновок КЦС ВС

20 вересня Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу заступника начальника районного відділу ДВС у справі №469/1357/16-ц щодо скасування ухвали Апеляційного суду і вирішення питання по суті.

Так, до суду першої інстанції звернувся зі скаргою на дії заступника начальника районного відділу ДВС заступник прокурора області. Він зазначав, що ухвалою апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу прокурора, змінено ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який було направлено разом із заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу ДВС.

Однак заступник начальника відділу ДВС прийняла рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», з підстав відсутності дати народження боржника у виконавчому листі.

Прокурор просив визнати неправомірним таке повідомлення та зобов`язати начальника райнного ДВС відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа районного суду. Суд першої інстанції ухвалою вимоги скарги прокурора задовольнив частково. Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Висновок ВС

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 387 ЦПК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб — платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Разом з тим, за змістом частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Таким чином, відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду відсутні.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Касаційну скаргу було залишено без задоволення.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» вже писала, що Україна посідає 7-е місце з кінця з невиконання рішень Європейського суду з прав людини.

Також ми повідомляли, що Руслан Стефанчук пропонує, щоб випадки кнопкодавства розслідувало ДБР.