Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність керівника щодо невиплати заробітної плати; зобов`язати відповідача виплатити неотриману заробітну плату. Позов обґрунтовано тим, що при звільненні позивача з посади начальника УПФУ, відповідач не виплатив йому заробітну плату у повному обсязі.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримав процедури поновлення працівника на посаді за судовим рішенням, тому, відповідно до статті 236 КЗпП України, ГУ ПФУ в Черкаській області зобов`язане виплатити позивачу середню заробітну плату за затримку виконання судового рішення.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що її не підписано особою, яка її подала.
Заявник вказав, що ухвала суду не відповідає Конституції України, приписам статті 242 КАС України та суперечить висновкам Європейського суду з прав людини, оскільки апеляційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд», а Державна судова адміністрація України, відкликаючи оголошення про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи перебрала на себе функції законодавчого органу.
Судове рішення має ознаки свавілля, оскільки, направляючи процесуальні документи через підсистему «Електронний суд», позивач підписував їх електронним цифровим підписом, що відповідає вимогам статей 3,4 Закону України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис» (далі — Закон №852-IV), однак апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу через відсутність підпису, чим обмежив доступ до правосуддя.
Заявник зазначає, що протягом останнього року він неодноразово звертався до судів різних інстанцій з процесуальними документами, з використанням електронного цифрового підпису, і суди загальної юрисдикції під час розгляду цивільних справ приймають такі документи, не вимагаючи надати їх у паперовій формі. Вимоги суду апеляційної інстанції щодо власноручного підписання процесуального документа не відповідають нормам Закону №852-IV.
Висновки Верховного Суду
На сторінках апеляційної скарги зазначено, що документ сформований у системі «Електронний суд», у її графі «Підпис» зазначено прізвище, ім`я, по батькові заявника. Враховуючи те, що подати документ через систему «Електронний суд» без використання власного електронного підпису неможливо, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку, що апеляційна скарга не підписана.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала на підставі частини четвертої статті 298 КАС України. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню.
З рішенням по справі №2340/4648/18 можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала постанова КАС ВС щодо порядку видачі документа дозвільного характеру.