Законні підстави для зміни істотних умов праці: висновок ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду 16 січня 2019 року розглянула справу 582/1001/15-ц про поновлення на роботі та зауважила, що звільнення працівника у зв`язку зі зміною істотних умов праці є правомірним у разі відмови працівника продовжувати працювати в нових умовах.

Обставини справи

Громадянин України раніше проживав у м. Горлівці Донецької області та працював у Донецькому регіональному управлінні Банку.

Майже місяць він був тимчасово непрацездатним, а коли вийшов на роботу, дізнався, що відділення припинило діяльність у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

У подальшому у зв`язку з окупацією м. Горлівки Донецької області він був вимушений залишити своє місце проживання та разом із сім`єю виїхати з окупованої території в Сумську область.

Позивача звільнили з роботи за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Однак після його звернення до роботодавця із заявою про намір приступити до виконання трудових обов`язків розпорядженням наказ про звільнення було скасовано.

Проте через півроку позивача знову було звільнено з роботи із займаної посади на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Позивач звернувся до суду з позовом до банку про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Рішення судів

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 серпня 2016 року позов задоволено частково. Особу поновлено на роботі та відшкодована заборгованість за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про поновлення особи на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення заборгованості із заробітної плати та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Висновок ВП ВС

Суди встановили, що зміна організації праці і виробництва, здійснена відповідачем, була викликана об`єктивними причинами — необхідністю переміщення з району проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна істотних умов праці позивача є законною, тому що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача

Оскільки  громадянин України відмовився продовжувати працювати на нових умовах, що встановлено судом апеляційної інстанції, звільнення його на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України є правомірним.

Велика Палата Верховного Суду залишила судові рішення без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, хто відповідає за судові помилки: позиція ВП ВС.