Кваліфікація ДТП за участю велосипедиста: висновок КЦС ВС

Обставини справи 350/1425/17

Позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, відповідач, керуючи автомобілем Volkswagen, рухаючись ділянкою автодороги, вчинив наїзд на велосипедиста. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди останній від отриманих травм помер на місці події.

Позивачами є дружина загиблого та двоє його дітей. Зазначали, що діями відповідача їм заподіяно моральну шкоду, оскільки втрата рідної людини, чоловіка та батька негативно вплинула на їхній психологічний стан і призвела до погіршення життєвої ситуації у родині, та просили стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 тис. грн кожному.

Рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням районного суду позов задоволено частково та стягнуто у рахунок відшкодування моральної шкоди по 50 тис. грн кожному позивачеві.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок загибелі велосипедиста підлягає відшкодуванню відповідачем як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останній у судовому засіданні не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, оскільки ДТП сталася внаслідок необережності потерпілого, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було та він не мав можливості уникнути зіткнення, суд зменшив розмір відшкодування завданої позивачам смертю ОСОБА_9 моральної шкоди.

Постановою Апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок КЦС ВС

Касаційну скаргу було мотивовано тим, що суди не надали належної оцінки тому, що відповідач не винен у смерті загиблого, а ДТП сталася виключно з вини останнього.

КЦС ВС вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди суди не виходили із засад розумності, виваженості та справедливості, оскільки не надали належної правової оцінки стосункам позивачів з померлим.

У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

При цьому, оскільки ДТП сталася внаслідок необережності потерпілого, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було та він не мав можливості уникнути зіткнення, суд зменшив розмір відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, вірно вказавши, що відповідач, будучи власником джерела підвищеної небезпеки, зобов'язаний відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю чоловіка та батька, незалежно від своєї вини.

Колегія суддів також відхилила доводи про те, що загиблий також здійснював діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, а саме керував велосипедом. Адже його експлуатація є повністю контрольованою, а ознаками джерела підвищеної небезпеки є неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди тощо.

Отже, зіткнення автомобіля з велосипедом у цій конкретній ситуації не може бути кваліфіковано як взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки.

Таким чином, касаційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» вже писала про висновок ВС щодо відшкодування шкоди, завданої неналежною організацію дорожнього руху.

Також ми розглядали  постанову ККС ВС щодо закону про амністію і права потерпілого на оскарження рішення суду.