Юрисдикція спорів за участю фізичних осіб — підприємців: висновок ВП ВС

Обставини справи № 916/1261/18

Міськрада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до двох фізичних осіб — підприємців щодо про стягнення збитків.

Позов мотивовано тим, що відповідачі є власниками готельного комплексу, але належним чином не оформили правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташовано зазначений об`єкт нерухомого майна, чим заподіяли позивачу збитки.

Господарський суд Одеської області своєю ухвалою від 25 жовтня 2018 року закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Суд зазначив, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач не довів здійснення відповідачами господарської діяльності на земельній ділянці, а спірні правовідносини виникли між міськрадою та фізичними особами.

Південно-західний апеляційний господарський суд таку ухвалу господарського суду першої інстанції скасував, а справу направив до цього ж суду для подальшого розгляду. Суд послався на те, що земельна ділянка використовується відповідачами в комерційних цілях для розміщення готелю, а тому спір підлягає вирішенню в господарських судах.

У своїй касаційній скарзі скаржник (один з підприємців) зазначив, що просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись не те, що власниками готельного комплексу є фізичні особи, а спірні правовідносини не мають господарського характеру, тому спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Висновок ВП ВС

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки — суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа — сторона у відповідних правовідносинах — як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд мотивовано послався на те, що діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування з метою отримання прибутку є одним із видів підприємницької діяльності. Позивач довів обставини користування відповідачами земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі за суб`єктним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Посилання суду першої інстанції на постанову Київського районного суду міста Одеси від 16 травня 2008 року у справі № 2-а-346, якою за особами визнано в рівних частках право власності на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки вказане рішення не впливає на питання визначення юрисдикції цієї справи (не змінює господарського характеру спірних правовідносин сторін), а також з огляду на те, що на день розгляду справи відсутні докази реєстрації права власності на земельну ділянку.

Постановою ВП ВС касаційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2018 року — без змін.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала про висновок ВП ВС щодо об’єднання позовних вимог у виборчих спорах.