Погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку: висновок ВС

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі №183/3169/18 зробила свій висновок стосовно ситуації, в якій апеляційний суд погіршив становище засудженого без постановлення свого вироку. На думку колегії, це є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Обставини справи

З матеріалів провадження вбачається, що його фігуранта обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, а саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК (обставиною, яка обтяжує покарання було зазначено рецидив злочинів).

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області 8 жовтня 2018 року визнав підсудного винуватим у вчиненні  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, а саме у незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому повторно. При цьому суд не встановив обставин, що обтяжують покарання.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року цей вирок змінено. Суд частково погодився з доводами апеляції прокурора, кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 309 КК як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК та визнав обставиною, що обтяжує покарання — рецидив злочинів.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд погіршив становище засудженого, оскільки кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 309 КК України, в тому числі за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України», та визнав обставиною, що обтяжує покарання — рецидив злочинів, при цьому постановив ухвалу.

Висновок Верховного Суду

Верховний Суд встановив, що апеляційний суд частково погодився з доводами апеляції прокурора, кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 309 КК, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК та визнав обставиною, що обтяжує покарання — рецидив злочинів. Таким чином апеляційний суд погіршив становище засудженого без постановлення свого вироку, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Виходячи із системного аналізу цих вимог, погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.

При складанні ухвали апеляційним судом ці вимоги кримінального процесуального закону не дотримані.

За таких підстав ухвалу суду не можна визнати законною і справедливою, вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Отже, Верховний Суд ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року скасував і призначив  новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала  висновок ВС щодо презумпції спільності майна подружжя.