Залучення громадськості при доборі суддів: світовий досвід

Залучення до добору суддів представників громадськості, відкритість конкурсу є важливими складовими формування подальшої довіри до судової системи в цілому. З 2016 року в Україні працює Громадська рада доброчесності, що дає змогу представникам громадськості брати участь у формуванні судової системи. При цьому у правничих колах досить неоднозначні погляди на питання, а чи взагалі потрібна ГРД при доборі суддів. Втім, більшість експертів сходяться на тому, що відкритий та максимально прозорий конкурс є запорукою якісного добору суддів в Україні.

Особливо важливим питання впливу громадськості на добір суддів є для країн, де в останні роки провадяться системні зміни у процедурі формування суддівського складу. Проте, як свідчить досвід інших країн у сфері судочинства, цілковита відкритість добору прийнята не скрізь. Чимало країн взагалі не мають представників «з народу» в органах добору суддів, а в деяких оприлюдненню підлягає мінімальна кількість інформації.

У Швеції до складу Комітету з висування суддів для "підвищення прозорості" включають двох представників громадськості.

А ось у Литві громадському контролю приділяється чимало уваги. Конкурс всебічно висвітлюється в друкованих та інтернет-виданнях, будь-які рішення кваліфікаційної комісії оприлюднюються; в цілому процедура призначення є взагалі достатньо відкритою.

В Ірландії, навпаки, громадськість допускається до добору суддів досить обмежено: за критерієм “обізнані споживачі судових послуг” призначаються три особи. В свою чергу інформація щодо етапів відбору є повністю закритою.

Закритий характер відбір носить і в Естонії. Оприлюднюється інформація щодо оголошення конкурсу, список претендентів та остаточне рішення. Майже в такому ж об’ємі оприлюднюється інформація і в Болгарії,  лише додаються ще зміст тестів та іспитів.

А ось у сусідній Молдові передбачене створення спеціального відбіркового комітету. Його членами є 4 судді та 3 представники громадськості «з бездоганною репутацією», що обираються за результатами відкритого конкурсу.

Громадський нагляд у  Словенії  є достатньо обмеженим. Акцент відкритості зроблено на оприлюдненні інформації про всі етапи відбору, однак громадськість не залучається, прийняття рішень є переважно закритим.

Тоді як у Чехії модель призначення суддів неодноразово піддавалася критиці. Однією з проблем є відсутність прозорості та усунення громадськості від процесу відбору суддів. Майже всі етапи добору є непублічними. До речі, схожа ситуація і в Данії, де оприлюднюють лише оголошення про вакансію та рішення про призначення. Що правда, у  складі ради з призначення суддів є два представники громадськості.

У Польщі громадськість безпосередньої участі у доборі суддів не бере, хоча всі основні рішення, які приймаються в процесі конкурсу, підлягають оприлюдненню. Щось подібне є й у Фінляндії та Норвегії, де майже всі етапи проходять конфіденційно. При цьому оприлюднюється інформація про оголошення конкурсу та його результати.

Якщо залишити досвід Європи і звернутися до світових стандартів, то досить цікавим прикладом є добір суддів у Сполучених Штатах Америки. При численних скаргах та недоліках загалом процедура дозволяє громадськості активно впливати на процес. Переважно, це є оцінки ЗМІ, з якими не можуть рахуватись при остаточному голосуванні. Особливо гостро обговорювалися саме ідеологічні розбіжності, які виникали при дослідженні біографій кандидатів.

В Кенії передбачена участь двох представників громадськості (один чоловік і одна жінка; не юристи; призначаються президентом за погодженням з парламентом). Оригінальним є й те, що кандидати, які відповідають мінімальним вимогам і відібрані для проведення інтерв’ю, оголошуються публічно, і будь-який громадянин може повідомляти комісію про відомі йому факти, які можуть мати значення для прийняття рішення щодо цього кандидата.

В Україні ж, відповідно до даних опитування громадської думки щодо реалізації судової реформи, наявність представників громадськості у складі конкурсної комісії по добору суддів вважають необхідною 86% опитаних. Формування комісії, яка проводить конкурсний відбір суддів, громадяни більш готові довірити експертам та представникам громадських організацій (54%), журналістам (30%), представникам правозахисних організацій (28%) та науковцям (24%). Що цікаво, значно менша кількість громадян бажала б бачити в комісії прокурорів та суддів діючих або у відставці (до 14%).

Втім, беззаперечна більшість (70% опитаних) погоджується з тим, що громадськість повинна входити до складу органів судового врядування, мати право дорадчого голосу та безпосередньо оцінювати суддів, а також мати право «вето» на відбір недоброчесних кандидатів, яке не може скасувати комісія, що проводить конкурсний відбір суддів. Загалом, саме участь громадськості, на думку суспільства, є чи не основним фактором добору дійсно доброчесних суддів, адже 92% опитаних українців вважають, що успішності в організації конкурсу для нових суддів можна досягли лише шляхом прозорості та публічності.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писали, коли в судах створять нормальні умови для роботи адвокатів.

Також стало відомо, що як у Зеленського планують слідкувати за народними депутатами.