У яких випадках місцева рада може скасувати власне рішення: рішення Верховного Суду

Касаційний адміністративний суд по справі №182/2428/16-а (2-а/0182/102/2016) розтлумачив, у яких випадках органи місцевого самоврядування мають право скасувати власне рішення.

Рішенням Межинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 14.05.2013 №331-30/VІ було погоджено «Проект внесення змін до генерального плану м. Нікополя.

Рішенням цієї ж ради від 05.04.2016 №66-8-VІІ вищенаведене рішення було скасовано.

У травні 2016 року Нікопольська міська рада Дніпропетровської області звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в якій просила суд скасувати рішення Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 05.04.2016 №66-8-VІІ «Про скасування рішення Менжинської сільської ради від 14.05.2013 №331-30/VІ «Про погодження Проекту внесення змін до генерального плану м. Нікополь».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач скасував своє ж рішення, тоді як нормами чинного законодавства органу місцевого самоврядування не надано такого повноваження.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.10.2017 у справі №182/2428/16-а здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Менжинську сільську раду Нікопольського району Дніпропетровської області на Приміську сільську раду Нікопольського району Дніпропетровської області.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №182/2428/16-а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що в рішенні Менжинської сільської ради від 14.05.2013 №331-30/VI «Про погодження «Проекту внесення змін до генерального плану м. Нікополь» відсутній факт породження певних суб`єктивних правовідносин, оскільки Верховною Радою України рішення про встановлення і зміну меж міста Нікополя не приймалось у відповідності до ст. 174 Земельного кодексу України, тому скасування органом місцевого самоврядування свого попереднього рішення нормативного характеру, на думку місцевого суду, не суперечить положенням чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, відтак, скасування Менжинською сільською радою рішення від 14.05.2013 №331-30/VI відбулось у законний спосіб і в межах повноважень відповідача.

Також Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у своєму рішенні дійшов висновку про правомірність скасування Приміською (Менжинською) сільською радою раніше прийнятого рішення від 14.05.2013 №331-30/VI, оскільки останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства при розробленні Проекту внесення змін до генерального плану міста Нікополя, без врахування приватних інтересів під час розроблення проекту внесення змін до генерального плану та прийняття рішення сільською радою про погодження проекту внесення змін до генерального плану міста.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №182/2428/16-а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №182/2428/16-а скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 05.04.2016 №66-8-VІІ «Про скасування рішення Менжинської сільської ради від 14.05.2013 №331-30/VІ «Про погодження Проекту внесення змін до генерального плану м. Нікополь».

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд зазначив, що спірне рішення №66-8/VІІ не містить жодного обґрунтування правомірності його прийняття.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вдався до перевірки дотримання діючого законодавства при прийнятті Менжинською сільською радою рішення №331-30/VІ.

Однак, предметом позову у справі є правомірність рішення №66-8/VІІ. У свою чергу, незаконність рішення №331-30/VІ (невідповідність Конституції або законам України) може бути встановлена у судовому порядку.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень.

Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Разом з тим, Суд наголосив, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) при відсутності факту виконання рішення, що скасовується;

б) при відсутності факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це не перше висловлювання такої позиції. Вона викладалася Верховим Судом і раніше, наприклад у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 у справі №21-64а13 та 25.05.2016 у справі №21-5459а15.

Раніше ми розповідали, як боротися з поширенням недостовірної інформації