До компетенції якого суду належить здійснення перегляду за нововиявленими обставинами: позиція ВС

Чи може зміна правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах та факт передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного суду ВС розцінюватися як нововиявлена обставина? Дане питання було поставлено перед Верховним Судом в одній справі, яку аналізувала «Судово-юридична газета». Крім того, ВС зробив висновок щодо суду, до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Обставини справи

У квітні 2015 року чоловік звернувся до суду із позовом до комерційного банку про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Так, він, будучи держателем банківської картки, 17 березня 2015 року здійснив у магазині «Дитяча скарбничка» оплату товару на суму 149 999 грн. Перерахування цих грошових коштів на рахунок продавця було проведено ним з картки через POS-термінал банку, розташований у цьому магазині.

Наступного дня (18 березня) він попросив продавця про повернення грошових коштів за товар. Операція повернення коштів у той же день була здійснена через POS-термінал банку.

Станом на 19 березня 2015 року на картковому рахунку знаходились належні йому грошові кошти в сумі 150 039 грн 22 коп.

Втім, 18 березня 2015 року його картка була заблокована банком з посиланням на те, що станом на 18 березня 2015 року на його рахунку був від’ємний баланс і повернення йому грошових коштів відбулося через POS-термінал відповідача з транзитного рахунку. У зв`язку з блокуванням картки чоловік був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами, крім того, блокування банківської картки спричинило йому нервовий стрес та душевні страждання, чим завдало моральної шкоди, яку він оцінив у 25 тис. грн.

25 червня 2015 року грошові кошти в сумі 149 999 грн були списані банком з його карткового рахунку.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд розірвати договір на обслуговування карткового рахунку банку, стягнути з банку на його користь грошові кошти у розмірі 150 039 грн 22 коп., пеню у розмірі 1 044 272 грн 97 коп., 3% річних у розмірі 2 861 грн 20 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 45 326 грн 85 коп. та 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішення судів

Рішенням Автозаводського районного суду Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року позов чоловіка було задоволено частково. Розірвано договір на обслуговування карткового рахунку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Полтавської області 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу чоловіка відхилив, апеляційну скаргу банку задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції змінив в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.  

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 524/3242/15-ц касаційну скаргу чоловіка залишено без задоволення. Рішення районного суду та рішення апеляційного суду залишені без змін.

Заява про перегляд за нововиявленими обставинами

Втім, на цьому все не закінчилося.

26 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Палати Касаційного цивільного суду, вирішуючи спір у подібних правовідносинах з аналогічними фактичними обставинами (справа № 524/6549/15-ц, провадження № 61-21044св18), вирішив передати справу на розгляд Об`єднаної палати КЦС у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Першої судової палати КЦС від 12 квітня 2018 року у справі № 524/3242/15-ц (провадження 61-3147св18) за позовом нашого героя до банку.

Вже у липні 2018 року чоловік знову звернувся до суду. Так, він подав до Автозаводського райсуду заяву про перегляд попереднього рішення цього ж суду від 11 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на вказане рішення Верховного Суду про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати.

Втім, Автозаводський райсуд 29 листопада 2018 року у задоволенні заяви чоловіка про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовив. Суд виходив із того, що скасування рішення суду, що набрало законної сили, у провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права, зокрема неповного дослідження нібито всіх фактів буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 1 Першого Протоколу до вказаної Конвенції.

Полтавський апеляційний суд 30 січня 2019 року апеляційну скаргу чоловіка залишив без задоволення. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що в якості підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами чоловіком заявлений факт передачі справи у подібних правовідносинах на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку ч. 2 ст. 403 ЦПК. Отже, без вирішення питання про те, чи є це нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 423 ЦПК, неможливо правильно вирішити питання щодо зупинення провадження у справі.

Доводи заявника про перегляд рішення суду зводяться до того, що в іншій справі з подібними правовідносинами Верховний Суд вже сформував іншу правову позицію, іншу юридичну оцінку тих самих фактичних обставин, що мали місце у цій справі. Тобто йдеться не про надання судом оцінки новим обставинам, які істотно можуть вплинути на вирішення спору по суті, а про існування іншого тлумачення норми матеріального права судом касаційної інстанції, а саме статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Зміна правової позиції суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах не може розцінюватися як нововиявлена обставина у розумінні статті 423 ЦПК України, вважав апеляційний суд.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2019 року чоловік подав до ВС касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким провадження у справі зупинити до ухвалення Верховним Судом у складі Об’єднаної палати КЦС рішення у справі № 524/6549/15-ц.

Касаційна скарга була мотивована тим, що у провадженні Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС перебуває справа № 524/6549/15-ц (провадження № 61-21044св18), в якій сторонами є фізична особа, фізична особа-підприємець, той самий банк, із аналогічним спором з фізичною особою щодо правовідносин, що сталися у той самий день в приміщенні того самого магазину.

Підставою для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду є саме формування єдиної правозастосовної практики в аналогічних справах.

Чоловік вважав, що судом першої та апеляційної інстанції залишено без уваги те, що у вказаній ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 26 червня 2018 року у справі № 524/6549/15-ц (провадження № 61-21044св18) зазначено, що судом досліджувалось також судове рішення у справі № 5424/3242/15-ц, тобто саме у цій справі. При цьому колегія суддів дійшла висновку, що існують підстави для відступлення від висновків судів попередніх інстанцій, оскільки оскаржуваний переказ не можна вважати помилковим.

Також він зазначав, що з огляду на те, що суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду, слід вважати такими, що можуть прямо вплинути на юридичну оцінку обставин саме в цій справі, оскільки згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Чоловік вважав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що йдеться не про надання судом оцінки новим обставинам, які істотно можуть вплинути на вирішення спору по суті, а про існування іншого тлумачення норми матеріального права судом касаційної інстанції, а саме статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Зміна правової позиції суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах не може розцінюватися як нововиявлена обставина у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки виключно Верховний Суд може надавати правові висновки, які у наступному обов`язкові до застосування всіма судами України, а тому, на його думку, можуть вважатися нововиявленими обставинами.

Позиція Верховного Суду

15 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив, що касаційна скарга чоловіка підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, КЦС ВС зазначив, що згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Частиною другою статті 425 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

У пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що за правилами статті 363 ЦПК України 2004 року судові рішення переглядаються у зв`язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив таке судове рішення, а з урахуванням вимог статті 11-1 ЦПК України 2004 року, частини п`ятої статті 21 ЦПК України 2004 року, суд діє в іншому складі.

Перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судових рішень апеляційної чи касаційної інстанції, якими змінено або ухвалено нове рішення, здійснюється судом, який змінив або ухвалив нове рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу чоловіка відхилено, апеляційну скаргу банку задоволено частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Тобто судом апеляційної інстанції було ухвалено власне рішення.

Як зазначив Верховний Суд, у порушення статей 423, 425, 429 ЦПК суди, переглядаючи судові рішення суду першої інстанції, ухвалені за результатами розгляду заяви про перегляд рішення Автозаводського райсуду від 11 грудня 2015 року, зазначені вимоги процесуального закону не врахували і не звернули уваги на те, що судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченими пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 ЦПК України, є суд апеляційної інстанції, який ухвалив власне рішення, а не суд першої інстанції.

Отже, відповідно до п.6 ч. 1 ст. 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції, зазначив Верховний Суд.

З повним текстом рішення ВС можна ознайомитися за посиланням.

«Суд, встановлений законом» у контексті практики ЄСПЛ

Складова права на справедливий суд як «суд, встановлений законом» є широким за своїм змістом поняттям.

Виходячи зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може скластися враження, що «суд, встановлений законом» — це суд, створений на підставі закону, але це поняття стосується не тільки правових підстав існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, що регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді.

Так, в рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини підкреслює, що фраза «встановленого законом» поширюється не тільки на правову основу самого існування суду, а й дотримання таким судом певних норм.

У цій справі Суд зазначає, що відповідно до статті 111-18 Господарського процесуального кодексу Верховний Суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд суду нижчої інстанції, або ж припинити провадження у справі. Замість цього він залишив у силі ухвалу Апеляційного суду, і такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом. На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені в Господарському процесуальному кодексі, Верховний Суд не може вважатися «судом, встановленим законом», в значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Один з важливих прикладів застосування правила «суд, встановлений законом» наведено в рішенні у справі «DMD Group A.S. проти Словаччини».

У цій справі голова місцевого суду своїм наказом призначив себе суддею у справі заявника замість іншого судді і в той самий день припинив провадження у справі. ЄСПЛ звернув увагу, зокрема, на такі обставини: поєднання однією особою адміністративних функцій і здійснення правосуддя як суддя; єдиним документом, який регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався головою суду. З огляду на ці обставини, Суд визнав порушення права на суд, «встановлений законом». 

Ще один приклад — рішення ЄСПЛ «Занд проти Австрії» від 12.10.78, де вказано, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не тільки на правову основу самого існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, установлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.