Як Верховний Суд втрачає кошти судового збору, які потрапляють на рахунки ДСА

У Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 19 липня 2019 року відбулися збори суддів КАС. Одним із питань, що стояли на порядку денному, стала проблема стягнення судового збору.

Суддя КАС ВС Олена Калашнікова повідомила, що останнім часом спостерігається тенденція подачі позовних заяв без сплати судового збору.

Мова йде про виборчі спори, у яких суд приймає до розгляду позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії, незалежно від сплати судового збору (ч. 9 статті 273 КАСУ). Користуючись цією нормою, позивачі просто не сплачують збір. Аналогічна ситуація склалася і з подачею апеляційних скарг.

У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених КАСУ.

Внаслідок цього вже в КАС ВС судді стягували неоплачений судовий збір в остаточному рішенні при розгляді апеляційної скарги.

Але тут виникла проблема, викликана неузгодженістю правових норм.

Згідно зі статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», функції головного розпорядника коштів державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

Верховний Суд — щодо фінансового забезпечення його діяльності;

Вищий спеціалізований суд — щодо фінансового забезпечення його діяльності;

Державна судова адміністрація України — щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Тобто фінансування судової системи розподілено між вищими судовими інстанціями та ДСА.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду державного бюджету. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України «Про судовий збір»).

Проте, як виявляється, зі сплатою судового збору не все так просто. Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями про стягнення судового збору про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем виступає Державна судова адміністрація України. Користуючись цією нормою, ДСА пропонувала судам свій рахунок для перераховування судового збору.

Таким чином, замість спеціального фонду Держбюджету кошти потрапляють на рахунки ДСА. Механізму повернення грошей з цих рахунків законодавець не передбачив, внаслідок чого Верховний Суд втрачає левову частку фінансування.

Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович наполягає на тому, що треба виконувати закон у тій редакції, в якій він існує на цей час, і закликає з метою стягнення судового збору використовувати рахунок ДСА. Разом з тим, збори суддів прийшли до висновку, що ситуація потребує вирішення шляхом внесення змін до законодавства.

Окрім проблеми з фінансуванням та поверненням коштів Верховному Суду виникає і суто практична проблема з оформленням виконавчих документів. Деякі судді зазначають в документах реквізити, на які треба перерахувати судовий збір. Адже для судді, який ставить підпис під рішенням, постає питання фінансової дисципліни — він повинен переконатися, що робить це згідно з законом і що платіж перерахований належному отримувачу.

Враховуючи ситуацію, що виникла, судді запропонували голові КАС Михайлу Смоковичу звернутися до голови Верховного Суду з пропозицією вийти з поданням про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» у частині визначення Верховного Суду стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

До речі, це не перша спроба суддів звернути увагу влади на описану проблему. Так, ще 4 листопада 2016 року Рада суддів України ухвалила рішення № 72 «Щодо звернень місцевих адміністративних та господарських судів стосовно позбавлення їх функцій розпорядника бюджетних коштів». У цьому рішенні було висловлено занепокоєння тим, що нормами закону фактично знищувалася система фінансування спеціалізованих судів.

Дійсні на той час норми надавали можливість ДСА — головному розпоряднику коштів держбюджету щодо фінансового забезпечення діяльності судів — змінити існуючу мережу розпорядників бюджетних коштів, виключивши з них місцеві спеціалізовані суди.

Судді побоювалися, що це викличе проблемні питання щодо належної організації роботи в цих судах в частині своєчасного та повного фінансового забезпечення діяльності суду, адже розпорядження видатками на утримання суду фактично покладалося на територіальні управління ДСАУ, у працівників більшості з яких відсутній досвід роботи з матеріально-технічного забезпечення установ зі штатною чисельністю понад сто осіб, а не на суди як розпорядників коштів.

Крім того, подібні зміни призвели б до скорочення чи ліквідації в цих судах не лише фінансових відділів (бухгалтерії), а також кадрових і господарських підрозділів.

Рада суддів вирішила створити робочу групу з проблемного питання та рекомендувати ДСА вжити заходів щодо збереження існуючої мережі розпорядників бюджетних коштів. Після цього норми законодавства були змінені, але проблема, як бачимо, до кінця не вирішена.

Цікаво буде дізнатися, що Рада суддів України внесла зміни в Положення про помічника судді щодо додаткових днів відпустки.