ВС розглянув правомірність складання протоколу в окремому позовному провадженні

Звертаючись до суду, позивач вказав, що оперуповноваженими головного оперативного відділу Центральної ОДПІ Головного управління Міндоходів України в Харківській області стосовно нього були вчинені дії, що полягали в складанні адміністративного протоколу та притягненні до адміністративної відповідальності за умови відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, і просив визнати протиправними такі дії цих посадових осіб та стягнути з них моральну шкоду.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив: відсутність складу та події адміністративного правопорушення в його діянні, про яке складено протокол, встановлено у постанові Ленінського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2017 року (справа № 642/4804/17) про закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Отже, за відсутності складу правопорушення дії відповідачів, пов`язані зі складанням згаданих вище протоколів, на здійснення яких вони не мали права, були протиправними та завдали позивачу моральної шкоди.

Суди першої та апеляційної інстанцій вкзали, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.          

Незгода скаржника з висновками судів про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом була обґрунтована тим, що в цьому випадку предметом оскарження є не протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та протокол опису і вилучення майна, а саме дії суб`єктів владних повноважень щодо складання таких документів, що є публічно-правовим спором, який у розумінні пункту 1 частини першої статті 20 КАС має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Крім того, скаржник посилався на те, що суди не роз`яснили, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що складання протоколу — це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, судами було вказано на те, яким саме судом мали б розглядатися доводи позивача щодо протиправності вказаних ним у позові процесуальних дій відповідачів, пов`язаних зі складанням протоколів у провадженні про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів ВС також зазначила, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Раніше Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Таким чином Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі не є адміністративним, оскільки відповідачі при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, огляд та вилучення майна здійснювали не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З рішенням у справі № 638/3490/18 можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, в яких випадках учасника дорожнього руху не можна притягнути до адмінвідповідальності.