11 червня указ Президента України Володимира Зеленського про розпуск Верховної Ради розглянув у відкритому засіданні Конституційний Суд України. Під час засідання по справі №1/182/2019 за поданням 62 депутатів були присутні представники Президента та Верховної Ради.
Більше детально хід засідання «Судово-юридична газета» висвітлювала під час текстової онлайн-трансляції.
Подання представили народні депутати Ігор Алєксєєв, Олег Купрієнко та Андрій Тетерук. Під час своєї промови та у ході всього засідання як основна аргументація наводилися наступні тези:
- У випадку прийняття рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України Президент користується власною дискрецією, яка не є абсолютною, тобто Конституція України визначає чіткі підстави, коли Президент України може прийняти таке рішення.
- Жодна з цих підстав на момент видання Указу «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» від 21 травня 2019 року №303/2019 не існувала;
Сам Президент України з’явився на початку пленарного засідання та у своїй промові звернувся до суду з проханням розглядати справу без його участі. Представник В. Зеленського Федір Веніславський під час своєї промови наголошував наступне:
Власне засідання тривало довго та досить емоційно. Подекуди судді та сторони починали обговорювати одні й ті самі питання знову й знову. При цьому до кінця засідання аргументація змінювалась вже й у представників сторін. «Із задоволенням оце слухаємо Вас! Еволюція поглядів у Вас!» — звернулися судді до представника Президента.
Суд затребував у Верховної Ради список депутатських фракцій станом з 18 лютого 2016 року. Проте жодних списків суду надано не було. Представник Верховної Ради у КСУ Андрій Селіванов підкреслив, що намагатиметься сприяти якнайшвидшому наданню відповідних списків до суду.
Народний депутат О.Купрієнко запитав, чи визнає представник Президента Ф. Веніславський, що одразу в парламентській коаліції було 302 депутати. Останній даний факт визнав, після чого нардеп надав підрахунок фракційних депутатів у коаліції, і їх було 288 депутатів. Таким чином, ще 14 депутатів мають бути позафракційними. Факт визнання даного підрахунку Президентом підтверджується його листом, де зазначено, що в коаліції було все ж 302 депутати. Таким чином виходить деяка суперечка, адже представник Володимира Зеленського раніше говорив, що позафракційні депутати в коаліцію входити не можуть. Проте згідно з листом, сам Володимир Зеленський визнає, що ці самі позафракційні депутати в коаліції були.
Суддя Олег Первомайський попросив висвітлити легітимну мету такого рішення Володимира Зеленського щодо розпуску Ради. Ф. Веніславський зазначив, що мета — право народу на обрання нового парламенту. Президент своїм указом констатував відсутність коаліції і надав народу можливість обрати народних депутатів, які зможуть утворити таку коаліцію, при цьому народні депутати акцентували, що народ має право обирати депутатів строком саме на 5 років, а указ Президента фактично позбавив такого права.
«Указ Президента Зеленського повністю, один в один дублює указ Президента Порошенка 2014 року за змістом, яким було проголошено позачергові вибори. Він абсолютно ідентичний, — зазначив Ф. Веніславський. — При цьому у 2014 році ніяких сумнівів у легітимності указу Президента не було».
Факт відсутності коаліції Ф. Веніславський назвав «загальновідомим». Проте суддя КСУ Ігор Сліденко наголосив на необхідності прямого доведення цього аргументу: «Те, чи є коаліція в парламенті, чи немає, відповідно до норм Конституції може сказати виключно Конституційний Суд на підставі цільового і системного тлумачення низки норм Конституції, тому що в самій Конституції існують правові прогалини».
Тут представник Президента підкреслив, що суду варто з’ясувати, чому саме Президент має право достроково припинити повноваження парламенту, у разі якщо не сформовано коаліції депутатських фракцій. «Як саме Президент констатує відсутність коаліції, ми навели в юридичному обґрунтуванні – фракція Ляшка вийшла зі складу коаліції, її кількісний склад став меншим, ніж передбачено Конституцією України», — пояснив Ф. Веніславський.
Якщо абстрагуватись від політичного забарвлення процесу, то основною прогалиною в аргументації обох сторін можна вважати ту ж таки правову неврегульованість моменту створення та розпаду коаліції. Для суб’єкта подання (народних депутатів) слабким місцем є ненадання до суду відповідних списків після 2014 року, а у Президента — незрозумілість з підрахунком позафракційних депутатів, що парламент зараз використовує як козир.
Остаточне рішення КСУ має прийняти до 29 червня, тобто майже за місяць до дати призначених виборів — 21 липня.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» опублікувала бурхливу реакцію соцмереж на засідання КСУ .