Чи вважається Адміністрація Президента державним органом: рішення Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17479/18 виніс Постанову від 29 березня 2019 року, у якій зазначив наступне.

Стосовно статусу Адміністрації Президента

Визначення поняття «державний орган» закріплено у частині першій статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» (абзац 4), під яким розуміється «орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю».

Тобто державним органом є орган, який одночасно відповідає трьом критеріям, а саме:

1) є органом державної влади чи іншим суб'єктом публічного права;

2) згідно із законодавством йому надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції;

3) він має юрисдикцію, яка розповсюджується на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року №504/2010, Адміністрація Президента України (далі — Адміністрація) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.

Основним завданням Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень (пункт 3 Положення №504/2010).

Таким чином, Адміністрація Президента України є допоміжним, постійно діючим органом, який створений Президентом України на підставі статті 106 Конституції України. При тому Адміністрація не ухвалює рішень, обов'язкових для інших суб'єктів, не здійснює державні владні управлінські функції, і не має юрисдикції, яка поширюється на певну територію, а отже не є державним органом у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Стосовно заступника глави Адміністрації Президента

Аналіз норм Закону України «Про запобігання корупції» дає підстави для висновку, що суб'єктами декларування, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до вимог цього Закону, є державні службовці та особи, які є посадовими або службовими особами державного органу.

Із норм Закону №1700-VII вбачається, що особа, яка обіймає посаду заступника глави Адміністрації Президента України, не віднесена до категорії «осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», так само як і до осіб, визначених у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 вказаного Закону.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, регулює Закон України «Про державну службу».

Водночас Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на главу Адміністрації Президента України та його заступників, постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників.

Отже, заступник глави Адміністрації Президента України не є посадовою або службовою особою державного органу в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, посада заступника глави Адміністрації Президента України не належить до жодної з категорій посад державної служби, визначених статтею 6 Закону України «Про державну службу».

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що заступник глави Адміністрації Президента України не відноситься до суб'єктів декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно у заступника глави Адміністрації Президента України відсутнє зобов'язання щодо подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно вказаного Закону.