Куди скаржитися на виконавчу службу у зведеному виконавчому провадженні

Велика Палата Верховного Суду у справі №805/3267/16-а дійшла висновку, що норми ЦПК України не регулюють порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

ВП зазначила, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від юрисдикції, кількості ухвалених судових рішень щодо примусового виконання та кількості стягувачів.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Водночас ч. 1 ст. 181 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим ч. 6 ст. 181 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів (…) розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Отже, наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об’єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Таким чином, оскільки законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи до юрисдикції адміністративного суду суд апеляційної інстанції мав застосувати ч. 1 ст. 181 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №660/612/16-ц.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що звинувачення судді в упередженості не є втручанням у його діяльність.