Неукомплектованість судів веде до порушення строків розгляду кримінальних проваджень, — суддя Верховного Суду

Верховний Суд розглянув протягом року близько тисячі справ щодо направлення кримінальних проваджень з одного суду до іншого у зв’язку з неможливістю утворити склад суду для судового розгляду. Про це зазначив суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Лев Кишакевич у своєму виступі на Парламентсько-громадській платформі, присвяченій темі «На шляху до належного врядування: п’ять років реформ у секторі цивільної безпеки України», організованій Консультативною місією Європейського Союзу.

Однією з проблем для ефективної системи кримінальної юстиції, за його словами, є наявність прогалин, неврегульованість, а подекуди й суперечність норм у чинному КПК. Основну увагу він звернув на проблему тривалості кримінального провадження та можливі зміни, які необхідно внести до КПК для зменшення ризиків того, що таке провадження призведе до порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків.

Нагадаємо, порушення розумних строків розгляду кримінального провадження є однією із найчисельніших категорій справ, у яких Україна визнається ЄСПЛ винною в порушенні вимог Європейської конвенції після категорії справ щодо невиконання рішень суду.

Серед причин надмірної тривалості судових проваджень, як зазначив Лев Кишакевич, можна виділити декілька:

1. Неукомплектованість судів першої та апеляційної інстанцій. У деяких апеляційних судах залишилося працювати по 3–5 суддів, які здійснюють розгляд кримінальних проваджень.

Ілюстративним прикладом є те, що Верховний Суд розглянув протягом року близько 1000 справ у порядку ст. 34 КПК щодо направлення кримінальних проваджень з одного суду до іншого у зв’язку з неможливістю утворити склад суду для судового розгляду. «Величезна цифра, а деякі провадження по декілька разів направляються з одного суду до іншого з цих підстав», — підкреслив Лев Кишакевич. «Вихід з цієї проблеми я бачу наступний — якнайшвидше закінчення реформування судів першої та другої інстанцій та заповнення вакансій суддів», — додав він.

2. Другою проблемою, яка впливає на строки, є відкладення судових засідань через неявку учасників судового провадження: обвинуваченого, потерпілого, прокурора чи захисника. При цьому в КПК відсутні ефективні повноваження у суддів для подолання таких зволікань.  

Для подолання цієї проблем Л. Кишакевич запропонував внести зміни в КПК щодо можливості розгляду більшої категорії справ без обвинуваченого, а також можливості притягнення захисника чи прокурора, які зловживають своїми процесуальними правами, до відповідальності безпосередньо під час судового розгляду (накладення штрафу). Адже на сьогоднішній день повідомлення відповідних органів, що відповідають за притягнення адвокатів (КДКА) та прокурорів (КДКП) до відповідальності, не є ефективним. «Крім того, вважаю, що для зменшенням надмірної тривалості судових проваджень було б дієвим зробити нормою, а не винятком ведення письмових, а не усних проваджень з різних питань (зокрема, у касаційній інстанції)», — додав він.

Також слід обмежити лише вкрай винятковими обставинами можливість призначення апеляційною інстанцією за результатами апеляційного розгляду нового судового розгляду в суді першої інстанції.       

Суддя ККС ВС підкреслив, що навіть за наявності проблемних питань КПК, які потребують законодавчого розв’язання, при добросовісному виконанні своїх процесуальних обов’язків усіма учасниками кримінального провадження ефективність системи кримінальної юстиції могла би бути набагато вищою вже зараз. Він додав, що наразі Верховним Судом з метою усунення вказаних проблем формується єдина правозастосовна практика.